Гострі вушка, хитрі очі, Обдурити всіх охоча, Хвіст рудий, біленькі зубки, Має гарну теплу шубку, Біля курника леститься, Має назву звір… (лисиця). Хто це йде, не поспішає, Груші, яблука збирає? Очка чорні, гострий носик, А на спинці голки носить, Наче м’ячик з голочок. Знають всі – це… (їжачок). […]
Daily Archives: 03.02.2021
12 posts
Есть что-то выше, чем Любовь! Я слов еще не подобрала. И не бурлит так в жилах кровь. Просто любить – вдруг, стало мало… Пройдя всю ненависть до дна, Горечь обид, слез океаны. Я вдруг внезапно поняла: Просто любить – вдруг, стало мало… Есть что-то выше и сильней, Что объяснить пока […]
Не смотри мне в глаза, пожалуйста, Обернись, как тогда, при встрече, Оказалось, что годы – не время, А казалось, что время лечит… Я читаю — ответы не пишутся, Все слова растеряла, забыла, Только ноты на струнах колышатся… Извини, я тебя… не простила.
Закурила… Забыла… Устала… Надоело… И ждать не хочу! Автолюксом Москва– Полтава Я сама от себя укачу… И пускай любовь не узнает, Где “подводные камни” лежат… И что сердца размер бывает Для взаимной…, увы, маловат.
” ЛЮБОВЬ НА ПЕРЕКРЁСТКАХ СУДЬБЫ” Дождь и снег, как будто встретились осень и зима сирость дождя и аромат снега, запах сигарет и чашка обжигающего кофе на широком подоконнике и несколько листков старой пожелтевшей рукописи лежащей рядом. Он был писателем, творцом слова, любил старые рукописи пожелтевшие от времени и лежание в […]
“ОДНАЖДЫ В ЗИМНИЙ ВЕЧЕР” За окном была зима и пушистый белый снег словно сорвавшие с неба звёзды падал на землю превращаясь в белое покрывало, которым королева – зима укрывает свои города и сёла, когда приходить на землю. За окном наступал ещё один зимний долгий вечер. У таких вечеров есть своё […]
У покривалі радості та втіхи Я посміхнулась справдженій надії. А щастя є. Воно святе і тихе. Воно разом зі мною нині мріє. Змінився світ. І не скажу нізащо, У чім його велика таємниця. Чудово все. А завтра буде краще. А серце вже нічого не боїться.
Люблю біля річки стояти, Дивитися і мовчати. Вона не бурхлива, а тиха, Сила в ній якась дивна. Стихія води, забирає тривоги, Шепнеш їй тихенько, Хвилька підхопить легенько, І понесе у глибокі води. По дорозі додому, зірву букет, Квітів польових, я естет. Знаю, все буде добре, Життя все переборе. 03.02.2021
Лютий нахмурив брови кошлаті, За ніч кучугур височенних намів, Хоче усім довести й показати, Що є іще сила, ще бути зимі. Бурульки прозорі, що звисли із даху, Дзвоном своїм попереджують всіх, Щоби перехожий який не потрапив Під їхню вагу, коли впадуть униз. Скована річка товстим шаром льоду, Дерева стоять по […]
. . РІДНЕ ДИТЯТКО . .Яскраві сонячні промені ласкаво зігрівали велике мальовниче сільське подвір’я, даруючи багатій матінці – Природі усю ГОСПОДНЮ благодать. Оте гарне заквітчане подвір’я потопало у бездонній зелені пишних високих яблунь із молодим тендітним листям на міцних розгалужених гілках та густих темно-зелених кущів […]
. . МАМИНІ РУКИ . .Чи є на світі щось незабутніше, неповторніше, найпрекрасніше у житті, як МАМИНІ РУКИ ? Ніжні, ласкаві, добрі, теплі, приємні… . .Тільки народившись – з’явившись на світ білий – ясний, ми вдихаємо – відчуваємо […]