Дом ковром завис на Бездной В Мариинском поединке Не летала б девка трезвой В метло-ведерной старинке… . Шабаш. Страсть. Огонь. Пределы Эго. Воды. Колдовство На нее смотрели все МЫ Небо. Море и ОНО . ©Эрика Маркон
Monthly Archives: Грудень 2021
169 posts
Катилась мандарина В асфальтовой подкове Меж елок на базаре Прилавков, рук. В обнове . Никто не поднял солнце Что пахло новым годом Еще лишь миг на воле И шаг сапожный домом . © Эрика Маркон
Кровавая луна. Вода. Без отражений И нет дороги вне. Нет тела. Нет движений А жизнь еще в пыльце. Немного. Под снегами Может неделю-две. Мир полнится. Не нами . Мы гости на земле. Пришли. Ушли. Не видно Но среди нас и те. По ком следы. Активно На кадрах стертый лик. Без […]
Мы шепчемся за спинами РАсСветов Влекомы Тюильри – прелестный сад Минуя Риволи. Под плеск сонетов Нам Сена молвит Рай, а где-то Ад . Покинув Лувр, слегка разГоворилИсь Среди красот в божественной тиши Там, где-то, чаши жизней разорились А Наши полнятся. Садами. Монтсури… . В оковах парка Осень ласкова, чарует Куражит […]
Какая блажь Вас видеть вновь На тонких. Вопреки Я не питаю к Вам любовь Все так же. Далеки . На полках сердца? Вас там нет На полке душ? Все то же А Вы заменой “да” на “нет” Простужены. И все же… . Вы громко мыслите в тиши Волной неровной. Мало? […]
Славянский базар © Эрика Маркон . На славянском на базаре спицы раздавали Все – из стали, нержавейки – крепкие пеДали Только люди не смекнули, как ЗОРницы ладить И что спицы – все в колёса, дабы цельность править . Словно мухи-цокотУхи спицами махали Свадьбу новую играли, всех оповещали Только ладненький кузнечик […]
. . ЩО ТАКЕ ЩАСТЯ? . . (“ЩОДЕННИК НЕСПОЛОХАНИХ РОЗДУМІВ”) . .Одного гарного зимового дня я із неабияким задоволенням дивилася художній кінофільм “РІДНА КРОВ”, який демонструвався на телеканалі “УКРАЇНА”. До самісінької глибини душі моєї схвилював мене зворушливий епізод, у якому спілкувалися дві літні жінки, що перебували у лікарні. . .Одна […]
Девочка ЧиЛи . Девочка-чили. И флер кардамона с корицей Шлейфом анисовым веет дорожка за ней Кто адресат? И кому она якорем снится Резкая, честная, с чувствами. Стоном полей . Слышится небо, трава прорастает зеленая Поле златое косицами шепчет: «она» Кто адресат? И кому она маково-легкая? С привкусом перца. Сладка. И […]
Имбрина © Эрика Маркон . У старца нет морщин столетий На скулах солнце до земли Спокойна гладь без перипетий И не тревожатся умы . У старца губ изгибы лунны А волосА природы глас Опушка зелени, как клумбы В умах живой иконостас . На стопах камни замирают Крошится в пыль стена […]
Любимые ГРАбли, увы, не метла Волнуют стигматы души неустанно И Лета эмоций, увы не мертва Все в бездну глядит свысоКА покаянно . Все кажется трек не окончить никак Отмерли бобины, кассеты, дискеты Осталась без имени в стенах метла И имя-букмекер, пронзившее сметы . Тебе подарила их Жизнь на рожденье А […]
На руках у Різдва летимо по домах Там де солодко, затишно – край дітлахів Там де мрії кружляють усюди в вітрах Рукавичні обійми – нащадки смаків . То є сенси родинні мов звички – гучні Вони досить відверті, гостинні, лялькові Маєш подумки мрії-дива, то іди У життя все одно прикордонні […]
Снігова долина. Доторки Зими Ковзанки. Ліпнина. Сміх дитячий. Ми Досвяткові дії навкруги Різдва Та “двомовні” свята. Послідовність – КА . Стиглим НатюРмортом холодильник спить Тож минулий шепіт радо приберіть Спалюйте свідомо. Сонячне – собі Дім – родюче коло. Радо в світ несіть. . © Еріка Маркон
Анатомічні ревнощі…душі Та дещо схильні до шизофренії Якщо балансово бажати, чому б ні Односторонній рух – повернеться людині . Ніколи не примушуйте. Ідіть… Вертайтесь та шукайте Вам тотожну Те місце не для Вас. І годі пить Забороняється Вам пити душу. Кожну . © Еріка Маркон
Гучний стукіт поряд із кам’яною тишею. Тримає баланс, не дзвенить. Буддійське причастя. Повітря поволі несе… кличе, але ні. Спокій на алтарі. Душа молиться. На порозі гості. Чужі. Мабуть іноземці. Тиша тримається поодаль від крижаних явищ. Гармонія. Важливіша. . Стукіт продовжується. Настирливий. Мнеться простір, рветься хвиля… вібрує та починає тиснути на […]
Як тихо у лісі сьогодні,Спочити схотів і вітрець,Не спиться лиш чорній вороні,В задумі чекає чудес.Лежать незвичайні сніжинки,Сріблястості місяць додав,Сонливі навколо ялинки,Відчули земну благодать.Окутала дивно дрімота,Немовби завмерло життя,Враз каркнула підла ворона,І десь… почалася стрільба…
Йти паралельними стежками Тільки разом… Тримати руку у руці Також разом… Ділитись різними думками Тільки разом… Підставити плече… Також разом… І може часом і чогось не розуміти… Та тільки разом справимось з усім… Знайти у собі сили, десь простити… Завжди разом – ось це передусім… Своє життя та свої міркування […]
Засніжило і захурделило, Кучугур всюди теж намело. Йде містами зимонька й селами Та холодним махає крилом. І дерева стоять запорошені. Всі у білий закутані плед. Припинило мести аж удосвіта, Втихомиривсь пустун-вітерець. Стала зимонька лагідна-лагідна. Лиш сніжок під ногами рипить, Ніби йдеш ти зимовою казкою, Зупинити цю хочеться мить. 2021 р.
Як Бог рокы ділив Є у каждого свій вік – в кого динь, у кого рік, в кого всього пара го́дин, кось вікы́ тягнути годен… Бог, як світ наш сотворив, в нім порядок наводи́в – бо ото як хыжу ла́диш: раз фундамент, стіны тягнеш, над усьим тым буде крыша, двирі-окна…Дале […]