Здавати позицій не хоче зима, Тисне морозом та віє, Снігом мете, що і сонця нема, За хмари сховалося білі. Та скільки не сердитись зимоньці вже, Весна наближається стрімко Красива така, мов лебідка І пахощі свіжі чудові несе. З-під снігу он пролісок вже визира, Струмочки біжать та співають. Приходить весна.Ця чудова […]
Monthly Archives: Лютий 2025
22 posts
Жінкам роки не можна рахувати, Душею вони завжди молоді, Їм компліменти треба розсипати, Неначе зорі в небі голубім. І берегти й леліяти, мов квіти, Коханням огортати їх серця. На крилах щастя зможете летіти Разом із ними ви усе життя. 2016 р.
Вдягнена в сіре руно Збирає у кошик зорі – У кошик темряви. Вдягнена веслярем з «Арго» (Дарував одяг овечий – М’який як світ Без свічада бронзового) Ходить м’яко, нечутно Босоніж (Інколи вдягаючи Мокасини волові – Шиті з шкіри рогатого, Що ховав Місяць на лобом), Ходить-колобродить Світлячковим лісом Вічної ночі. Вдягнена […]
Небесна блакить чарувала,Витали пташки невгомонні,На сонечку радісний спалах,Весна вже ось-ось на порозі. Прокинуться квіти й нарешті,Потягнуться ближче до світла,Малює душа у безмежжі,Яскраві незвичні суцвіття. Цю пору стрічаєш, як вперше,Прийнявши єства всю чутливість,Неначе землиця воскресла,Її первозданна цнотливість.
Летіли дикі гуси в небесах, Журавлики теж відчували втому, Лелеченьки долали довгий шлях, Усі птахи верталися додому З країв далеких та й до своїх гнізд, До рідної землі, що їх зростила. Триває уже так багато літ. Хоча до крові натирають крила Та поспішають радісні сюди В сади, ліси, луги та […]
А вітер з ураганомЗібрався воювати,Покривши все туманом,Загрались спекулянти. Лякали, грабували,Бо сили є багато,Гієни та шакали,Вбивали сина, мамо! Кроваве це пришестя,Народи, де єднання?Їм сниться лиш безсмертя,Зарано святкування…
Злітає вгору легкокрилий птах, Зринає думка так на нього схожа. І птах уже витає в небесах Сонячним днем безвітряним погожим. А моя думка так далеко теж Полинула і мчить безперестанку,Для неї ж бо нема ніяких меж Ні вдень, ні уночі, ні на світанку. Думки й птахи.Разом летять вони Туди, куди […]
Десь далеко рожевіє обрій, Велетенською свічею запалав. Значить буде ніч таки морозна,Може снігу вкине ще зима? І притрусить він стежки-дороги, Закружляє легко у танку, Килимом простелиться під ноги. Зиму дуже хочеться таку. 2018 р.
Запалав рожево Обрій, Сонце сіло відпочити, Бо за день втомилось трохи Зігрівати всіх й світити. Вечір в зоряній накидці Вже прийшов до нас тихенько,Руку подає він Нічці Ввічливо, галантно, чемно. А Світанок підкрадеться, Посріблять травичку роси,В капелюсі Ранок босий Зустрічати буде Сонце. 2025 р.
Є берізонька у лісі, Вербонька біля ставочка, По коліна в воді вільха Та калинонька в садочку. А сережки у берізки Та у вільхи зелененькі, У калиноньки ж намисто Теж чудове червоненьке. У воді чистій вербичка Кучері свої купає, Гребінцем зеленим вітер Розчісує й заплітає. Всі вони, немов дівчата, Котрі вродою […]
Серед розквітлого латаття на озерці Поволі плавав диво-красень лебідь, Тримався гордо та не гордовито, Дививсь, мов у люстерко в плесо чисте. Бо в ньому відображення – так чітко Вірної подруги – біленької лебідки, Що завжди поруч: в бурю, дощ і вітер Й погожу днину, коли сонце світить. В місячну ніч, […]
Пахне в лузі дика м”ята, Розноситься терпкий запах По усій-усій окрузі. Дика м”ята пахне в лузі. Кличе запах той в дитинство, Спогад-птах літає близько, На плече хоче сідати. Пахне терпко дика м”ята. 2025 р.
На розлогій яблуні в саду На вершечку на гіллі тоненькім Сірі сойки щось собі клюють. Що ж вони знайшли таке смачненьке? Яблуко залишилось одне,Вітер не зірвав його й не кинув. А примерзле – то таке смачне, Ось летять птахи сюди узимку. А на іншій яблуні також Залишився плід один висіти. […]
Водоспад-водограй, Ти дзвени-дзвени-співай, Нехай пісня-дивограй Пролунає на весь край Про небачену красу, Довгу дівчини косу, Про ромашок очі жовті, Вітерця теплого подих, Галяву сонцем залиту І траву росою вмиту. Ще – калину та вербичку, Що ростуть десь біля річки. Дивний запах матіоли,Хлібнеє безмежне поле, Що біжить за небокрай,Про вкраїнський рідний […]
На черешеньці маленькій Стали гілочки біленькі, Але ж це не цвіт квітує, Бо зимонька хазяйнує. То ж розсипала сніжинки На черешні та ялинці, На дубочку і калині На горбочку та в долині. Її ковдра біла-біла Навіть річечку накрила, Все навколо притрусила,В біле царство запросила. 2018 р.
Цю історію розповів мені колишній парторг колгоспу «Шлях Ілліча» Петро Іванович Лукін. У Криму в ті роки він славився як правдолюб: навіть з партії та з колгоспу його вигнали, як він висловився, «за правду». Хоча злі язики говорили, що начебто за контрабанду мереживних білих жіночих трусиків від «Валентіно» і за […]