Твої очі синє небо,Немов ніч, волосся чорне,Ти не лий вина не треба,Бо занадто вже солодке. Хмільний трунок, гріє душу,Притискаєш, серце тане,Ні про що не пошкодую,Нерішучість щастя краде. Мерехтіли зорі спішно,Повтікали, та й не дивно,Тож серпанок вкутав світло,І додав бажання вихор. Невгомонна, мила осінь,Це кохання, що поробиш,Лиш почула щиру сповідь,Закружляли враз […]
Yearly Archives: 2025
294 posts
Ворожими ” Градами” стріляна Та мінами рясно всіяна, Слізьми материнськими зрошена Моя Україна хорошая. Обкрадена ти олігархами, Обманута горе-владою, Щоденно рясніє могилами, Але для мене ти милая. Нестатками й бідами змучена, Але всеодно ти квітучая. Люблю і багатою й бідною Свою Україну рідную. 2015 р.
Едвард: Сон – це тканина з овечої шерсті, В яку загорнули сувій з портоланом. І що тоді лишиться лелекам-апостолам Що летять на озера кольору Сонця? Філіппа: Зафарбуй оксамит сьогодення Пурпуром запашних троянд острова Чи може човна, на якому сумує лев, А сова все літає і шукає мишву. Едвард: Я годував […]
Хмурий-хмурий день грудневий, То мрячить, то сніг іде, Низько нахилилось небо, Ніби ось-ось упаде У міцні землі обійми Там за обрієм ясним,Вітерець холодний віє, Ще суворій буть зимі. 2025 р.
Там, біля тихенької річки,Засохла тополя стояла,Недоброго начебто вісник,Цей привид одягнутий в саван. Її заливало дощами,І вітру хотілось зламати,Вона ж не вмивалась сльозами,Хіба відчували щось шрами? З’явився десь паросток хмелю,Листочки зелені-зелені,Немов обійняв порожнечу…І знову… життя нескінченність…
Подаруєш квіти мені Та у коси вплетеш ромашку. Ті далекі згадаєш дні,Коли юність кохала палко. Подаруєш своє тепло, Яке душу мою зігріє. Почуття, що колись цвіло І тепер у серцях зоріє. Подаруєш мені вінок Із надії, віри й любові, Бо з тобою, коханий удвох Йти разом все життя готова. 2015 […]
Одягнувши валянки та сірий кожух, По снігу глибокому йде до нас дідусь. З нетерпінням радісно його зустріча Весела та гамірна наша дітвора. Звуть цього чарівника святий Миколай, Кожному даруночки він приносить, знай. Чемним та слухняним іграшки кладе Під подушку уночі, як ви всі спите. Вередливим різочку вчепить на гвіздок, Бо […]
Знай, ніжність ходила так близько,Як тільки слова полилися,Лунали хоча і притихло,Була в них якась таємниця.Той вогник тепленький відчувши,Знай, ніжність ходила так близько,Скоріш готувала дарунки,Немовби мрійливе дівчисько.Та швидко щось ватра затихла,Поглянь, не горить у каміні,Знай, ніжність ходила так близько,Навколо гуділи метілі.Останні краплини в серпанку,Лишились у тиші застигло,Потрібно зробити розв’язку,Знай, ніжність ходила так […]
Чомусь згадала, твоє обличчя,Та все ж буває таке не часто,Минуле, ніби пожовкле листя,Від часу дійсно втрачає сяйво.Погода нині похмура, мрячна,І темні хмари прийшли надовго,Ворона чорна тутешня дама,Сидить на гілці неначе морок.Так сумно стало, душа застрягла,У тому болю…навіщо зараз?Невже остання в вікні троянда,І колір жовтий, насправді натяк.Поникла ружа… вона, мов привид,Ще трішки […]
Окрилена коханням, Розкрилена піснями У синю даль лечу Із віршами-птахами Крізь сонце і тумани Й мереживо дощу. Неначе ластів”ята, А їх вже так багато Випурхують з душі. Полинуть поміж люди, Якщо читати будуть, То значить варто жить. 2022 р.
Горобчики сіли на гілці,Цвірінькають дзвінко завзяті,Як холодно завжди у січні,Та звичні їм зимні напасті. Виблискує сонячне сяйво,І падають дивні сніжинки,Обласкані ніби світанком,Зими незвичайні родзинки. Ось тільки вітрисько завіяв,Піднявши враз пір’я сріблясте,Стрімливо злетіли над віттям,До зграї, що ринула гаєм. Здалося в пернатих все просто,Не сваряться, душі відкриті,Ні гонору в них, ні […]
За вікном хурделиця, подруга зими Всі стежки-доріженьки снігом замела. А в шибку постукала синичка крильми, Зголодніла пташечка до людей прийшла. Поспішили бідную та й нагодувать: Хліба крихту кинули, дали ще й сальця. І пташина голосно пісеньку співа, Це її найкращії вдячності слова. 2015 р.
А знаєш, як добре поволі,У просторі душі зігріти,Полинеш немовби Адоніс,Згадавши кохання утіхи. Торкнуся волосся рукою,Всім тілом відчуєш бажання,Тож нічка огорне любов’ю,І прийде солодке єднання. Космічна є магія дивна,Зірок незвичайне старання,Вона полум’яна, нестримна,Розпалює Всесвіт багаття. Настільки несхожі планети,Пізнали чуттєвих захоплень,Хай повз пролітають комети,Вколисані ніжністю двоє.
Листопад хазяйнував, Всі листочки позривав На стрункій берізці, Вітерцем його котив, Дощиком траву зросив Вранці й вечір пізній. Скоро прийде його брат, Якого ще Груднем звать Й морозцем притисне Та притрусить і сніжком. А у хаті за вікном Тепло та затишно. 2025 р.
Красується аж до морозів Білої хризантеми цвіт. Їй не страшні вітри холодні, Щоденно дивиться на світ Щиро, усміхнено та ніжно, Відкрита всім її душа, Приносить нам приємну свіжість І радість в серці залиша. 2015 р.
Дні останні листопада, На травичці морозець, Осінь буде покидати Нас із вами. Навпростець Побіжить кудись далеко, Розтрусивши все тепло. В кожушку зима біленькім Знову нам махне крилом. 2020 р.
До осені пливуть літа мої, А човен долі хвиля все гойдає. Та у душі співають солов”ї, Творча наснага ще не покидає. Надворі дощ. Та серце зігріва Увага друзів, їх любов й турбота І щирі-щирі милого слова, Його кохання мелодійна нота. Життя прекрасна кожна-кожна мить, Хоч іноді й не солодко буває. […]