Чи ми із Поділля, а чи із Волині, З Полісся, а може із Буковини, Із Слобожанщини чи Прикарпаття Чи Наддніпрянщини, усі ми, браття Пишаймося тим, що ми – українці І не дамо, щоби зайди-чужинці У нашому краї хазяйнували, Матінку-землю вкраїнську топтали. Ворог хай знає – нас не скорити, Вільно й […]
Yearly Archives: 2025
294 posts
Зорі, наче вишиванки Сяяли отак до ранку На небеснім полотні. Це чаклунка-ніч не спала, Так майстерно гаптувала Ті узори чарівні. Я скажу вам по секрету: Під тим зоряним наметом Йшли закохані удвох. Ночі зоряної казка Дарувала крила щастя І благословляв їх Бог. 2019 р.
Кобзар із сумом на бандурі,Пісні співає відчайдушно,Змішалось нині у багнюці,Майбутнє з кров’ю…о безумство! Землиця рідна, що зробили?Жахливі вирви від кордону,Збісився нібито нечистий,Болото хоче з суходолу. Жадоба липне до корита,Коли ж мармизи нажеруться?Там діти гинуть, тут же свита,Жонглює грішми на рахунках. Лишились підлості нащадки,Що служать віддано Мамоні,Відлуння пострілів гарматних,Почують зрештою в […]
Чорні. зелені, блакитні Очі красивих дівчат. Як же вас та й не любити? Сяєте ви у серцях Зорями, зорями ясно, Грієте душу теплом, Ви як дівчата прекрасні, Без вас би так сумно було. Приспів: Зіроньки, зіроньки, Зорі-оченята, Ніхто так як ви Не вміє кохати. Дивитесь пильно й звабливо, Прагнете […]
«Я його бачив, перш ніж зустрівся з тобою. Він походжав по Піпл-лейн і дивився своїми риб’ячими очима на риб’ячі тельбухи…» […]
Задумливо ходить по саду,Мелодії чує незвичні,Знаходить душевну розраду,Де квіти розквітли барвисті. Метелик витає чуттєво,Вдихає духмяні троянди,Поодаль мрійливі берези,Звиваються нібито мавки. Зоріє травиця смарагдом,Роси незвичайне намисто,Вона ж залюбується сяйвом,І ніжиться дивом грайливо. Отак ухопивши натхнення,Малює мерщій візерунки,Думки, як неждана веселка,Поетка у римі закружить.
Похмура осінь… дощ холодний,Опале листя безпорадно,Лежало мокре й без турботи,Топтали люди наостанок. Отак вдивляєшся у морок,Душі обвитої серпанком,Неначе блискавка із громом,Та досить! Світлого я автор! Не здамся, сонце зачекаю,Хоч краплі стукають у вікна,Тож вип’ю кави, щоб відразу,Додати настрою й терпіння. Цей дивний запах шоколаду,Акорди вирвалися птахом,Життя виводить серенаду,Його відчула до […]
Ой, під небом зоряним Стоїть нива зорана, Засіяна зернами, Тепер дощу треба їй. Щоб гарненько вмитися,Водиці напитися, Зарясніти сходами Десь там аж за обрієм. Розлитися хвилями Зеленими сильними,Ваговитим колосом Сонечком цілованим. Диво-короваями На весіллі краятись І лунати піснею Щирою вкраїнською. …Ой, під небом зоряним Стоїть нива зорана. 2016 р.
Давно вже кудись почалапала осінь, На зміну здавалось би прийде зима, Болотяно скрізь на стежках ще і досі І білого снігу також ще нема. Вже й не розібрати яка пора року Надворі, змінилося все. Навкруг непривітно похмуро і мокро, Це ж гарного настрою не принесе. Та в будь яку пору: […]
В безмолвній глибині, де спить вода, Зростає НейроЛотос ніжно з дна. Він пам’ятає, звідки тьма прийшла, Та тягнеться туди, де світло і весна. Пелюстка — думка, лінія — мов жест, Що розриває коло самоти. І кожен штрих — це крок крізь морок, хрест, До власної, живої висоти. НейроЛотос — цвіт […]
Із неба падають думки прозорі, У кожній — спогад, світло чи печаль. НейроДощ змиває все старе і горе, І навіть втому розчиняє, мов туман. Малюю нейролінії — мов річки мрій, Вплітаю їх у синє небо. Краплини б’ють — і серце ловить ритм, І простір тихо світлом оживає. Дощ шепче лагідно: […]
Росте із думки світлий пагін, Де лінія — мов шлях душі. І кожен вигин проростає. І вгору тягнеться в тиші. У глибині — коріння віри, У кронах — мрій нестримний спів. І світло й тінь єднає віра, Щоб з хаосу творивсь мотив. Тече енергія в узорах кола, Єднає розум, серце […]
Холодну годину,Зустріли всі квіти,Тож кожну стеблину,Мороз вже помітив. Лишень чорнобривці,Його не бояться,Нема таємниці,Тут предків старання. Їх сіяла бабця,І мама любила,Бо квітка є давня,Як наша родина. Розійдеться запах,Пахучий по саду,Безмежно я вдячна,І дбаю на згадку. На щастя на долю,Букет пригортаю,І начебто поруч,Знаходжу розраду.
Ніжні хвильки, кинуть бризки,Мовби сяйво, сиплють срібло,Тільки чайки чути крики,Нащо ґвалту дивне дійство? Звісно зичну любить море,Давні друзі, ділять простір,Поряд завжди шум прибою,Й голос чайки, ніби в змові. Шторму шалу, ранить гавань,Вітер виє, гуркіт з градом,Кине виклик, чорним хмарам,Схоже пташка зараз янгол.
На сухі пожухлі трави Першії сніжинки впали Як дівоча цнота чисті, Срібно-білі та іскристі. Виграють вони на сонці, Обліпили всі віконця, Слід лишили, наче стежку Вишиваночки-мережки. 2022 р.
Створи свій світ — де небо чисте, Де кожен ранок пахне мрією. Де сонце — щире, тепле, променисте, І люди дихають надією. Створи свій світ із кольорів любові, Де замість зброї — пензлі й слова. Нехай серця навчаються розмові, І мова світла в кожнім ожива. Створи свій світ — без […]
Мистецтво, що світиться світлом України, Що сяє, мов місяць, над нашими мріями. У ньому — душа, що не знає руїн, І творчість породжує голос вершин. Тут фарби палають, як сни кришталеві, Як спів журавлів у вечірній імлі. Тут серце малює мотиви і мрії, І світло народжується на землі. «Moon Gallery» […]