* * * У хаос корумпованих думок, В безодню задурманених широт, Жадаючи дістати істини ковток Й сягнути завжди бажаних висот, Ми пливемо́ у вир життя з річок Чиїхось сварок, крізь пастки́ незгод, У круговерть байдужості й пліток, Замкнувши душі […]
Філософська лірика
2427 posts
ТУГА В височині ширяє хмарний дим Наче порив буденних перемін. На серце тисне туга без причин, Думки розсіяні, мов тихий дзвін. Дзвенислава Гай-Нижник […]
ЖАДАННЯ Буває, жадаєш злетіть в далечінь, Пустити думки в дивовижний політ, Занурити ґонор й буденність у тінь, Пірнути в гармонії сповнений світ. Іноді прагнеш спалити мости, Забути страхи́, як сніги по весні, Зірвати завісу сумлінь назавжди І жити щомиті в казковому сні. […]
ЧАС І МИ Час безмежний, швидкоплинний, То – неспішний, то – невпинний. Часом можна керувати, Проте – не повелівати. Перед Часом усі рівні: Мовчазні й багатослівні, Добрі, щирі, задушевні Й злі, лукаві, черствосердні. Доля ж кожної людини Щосекунди, щохвилини Зазнає змін від учинків, […]
Я – ВЕЧІР Я – Вечір… Замріяно небом пливу І стежу за тишею в літнім саду. Як тільки розстане зоря на ставу, Я сни дивовижні в сузір’я складу. Двенислава Гай-Нижник […]
… ось там серед ліщинників проросли ніби разом чорні мальви та янголи кам’яні у ставках хлюпоче риба і мовчить, певно щось знає і на глибину пірнає та замість води – вино мальви чорні, але пахли як ромашки та й з шафраном що аж янгол кам’яний тихо чхав й […]
Нам часто вирішити треба, Що нам потрібно взагалі: Чи злото й срібло аж до неба? Чи просто щастя на землі? Де поряд милий і коханий, Чи просто лютая зима? Щось може дійсно довгожданне?, Здається вибору нема. Нам часто вирішити треба, Чи залишатись, а чи йти? Сьогодні я біжу до тебе, […]
Життя і слово, Cлово і життя – У пізнанні обох ми є щомиті, Бувають часом грозами умиті Наші шляхи… Буденна суїта, Зшиває , ніби голкою моменти, Немов із пазлів вибира фрагменти… А ми ідем, несучи людям слово, Можливо їм це буде ново, А може знаючи, корисне Вони для себе почерпнуть, […]
Жизнь – театр, а мы в ней актёры. И у каждого роли свои. Мы играем и жизнь наша длится, И не сможем её повторить. Не вернем все что было,поверьте, Нет возврата назад, вопреки: Всех побед, поражений, ненастья, И тревог, и прощений…увы! Изменить можем всё лишь однажды, В нашей пьесе с […]
Вечір. Темно. Вітер колише волосся. Переповнена маршрутка везе мене знову в метро. Вже вивітрився запах спирту - а ні - то здалося. Це життя - просто жарт. Причому давно. Подаруй мені, Боже, щастя пронизане вічністю, У вигляді дівчини з довгими чорними кудрями. У вигляді проспаних днів із повною безпечністю. Але […]
Такий тут час - людей глибоких, Якщо не чарівник - чекай згасання. Тут кожен хвалить лиш свої заскоки, А сенс шукає у татуюваннях. Тут заки́дають промінням світла, І втоплять всіх у хвилях позитиву, Щоб квітка смерті знову не розквітла. Ось, де чорт візьми, ініціатива. Її ти не посвариш, а похвалиш, […]
Все дістало... Ти втомився і лежиш, мов труп, безсилий... Ти злякався й безнадії поховав себе в могилу... Ти заснув і заховався в непробудний сон на вік. Думаєш, що ти ліг спати й від суспільства просто втік? Не хвилюйся... Ти в безпеці. Спи тихенько і спокійно. Я в твій сон також […]
ожен з нас може бути доброю феєю, Або ж наркоманом з вулиці DE GRASSI. Тобі також може бути до фені Політика, гроші і плани усіх Вищих Сил! Але, якщо коли-небудь, як-небудь і де-небудь, Ти не знайдеш в собі сил дійти один, То я протягну тобі сво́ю руку, Як гордий царевич […]
Господи, ширше відкрий вікно, Світ обеззброєний обіймами ночі. Дощ. І хтось вдома відкрив вино. Стукіт. Двері. Жалю сповнені очі. Дуже хочеться мені, щоби жила Мати, не рахуючи ті копійки убогі. Всюди містом – золоті купола, Люди, а чи там, ви шукаєте Бога? Хочеться побільше сонця над землею, Ходять нею чоботами […]
Бузок цвіте у рідному селі, Так ніжно заглядаючи до хати, – І спогади про радощі й жалі Не можу вже від себе відігнати. Щось кличе мене знову усадок, Де сливи синьобокі дозрівали, Де знала кожне дерево й куток, Й жоржини пишногруді зацвітали. Були вони, здавалось, до небес: Бузкові, […]
*** Жіноча доля, наче на мольберті, Або як тая сонячна струна: Її не передати у конверті І мерзне вона, як озимина. До неї не шукають в пару рими І навіть не гаптують кольори, Вона то усміхається незримо, То проситься в молитві догори. Вона, немов роса, в світанні плаче […]
Якщо чиєсь брехливе підле слово В душі залишить чорну порожнечу, Якщо до пекла, що палає, знову Мені безвихідь підготує втечу Якщо весь Всесвіт вибухне від болю, Уламком встрягне, де і так щеміло Якщо до страти підготують долю: Мішень – на груди шпильками у тіло, А ти стоятимеш із […]
Зажурилися очі в печалі, Грубий вітер повіяв умить, Серце плаче,а може ,й не плаче, Та душа чогось сильно щемить… Бо не знаєш,куди ж то подітись Від життєвих отих перешкод, І на думку не йде,куди бігти, Де сховатись від виру того? Та життя- то розгорнута книга, Яку маєш ти прочитати, Там […]