Бузок цвіте у рідному селі, Так ніжно заглядаючи до хати, – І спогади про радощі й жалі Не можу вже від себе відігнати. Щось кличе мене знову усадок, Де сливи синьобокі дозрівали, Де знала кожне дерево й куток, Й жоржини пишногруді зацвітали. Були вони, здавалось, до небес: Бузкові, […]
Філософська лірика
2413 posts
*** Жіноча доля, наче на мольберті, Або як тая сонячна струна: Її не передати у конверті І мерзне вона, як озимина. До неї не шукають в пару рими І навіть не гаптують кольори, Вона то усміхається незримо, То проситься в молитві догори. Вона, немов роса, в світанні плаче […]
Якщо чиєсь брехливе підле слово В душі залишить чорну порожнечу, Якщо до пекла, що палає, знову Мені безвихідь підготує втечу Якщо весь Всесвіт вибухне від болю, Уламком встрягне, де і так щеміло Якщо до страти підготують долю: Мішень – на груди шпильками у тіло, А ти стоятимеш із […]
Зажурилися очі в печалі, Грубий вітер повіяв умить, Серце плаче,а може ,й не плаче, Та душа чогось сильно щемить… Бо не знаєш,куди ж то подітись Від життєвих отих перешкод, І на думку не йде,куди бігти, Де сховатись від виру того? Та життя- то розгорнута книга, Яку маєш ти прочитати, Там […]
Рождайся, рости, развивайся! не ленись все успеть, старайся! Влюбляйся, веселись, учись! Успешным стать в жизни -стремись! Пока молодой – можешь петь, С любимой встретить рассвет. Подарить охапку роз, Что курьер ей однажды принёс. Побывать на Канарах, Мальдивах, В местах красивых и дивных. А утром дождливым однажды, Сказать ей:” Вот оно […]
Кривавими слідами на асфальті Ми повернулись в золотаво-сіру осінь. Ви схаменулись та стало пізно браття, Бо час нам вирок вже виносить. Ми схаменулись та чомусь так зимно, Душа заметена в же білими снігами. Ми в осінь повернулись, та не змінно Ми залишаємось жорстокими богами. (2012р.)
Перед світанком душа замерзає, Чого ж ти боїшся моє грішне єство? Ми інколи страхом його називаєм, А часом вважаєм його божеством. Чи спало б на думку схилити коліна? Чи спало б на думку нам бити чолом? Коли б лише знали, що наша провина, Бо ладні зректися коріння свого. А ми […]
Я біди свої відпущу, Я не буду із ними гратись. Перетну я власну межу І знов вгору буду здійматись. Під горою крячуть круки, Розкривають напищені крила. Не потрібно впускати руки: Надувати власні вітрила! І хоч важко змінити себе, Ще й людей, що ходять по колу: Хтось із себе великий цабе, […]
Мій вечір розмережив небеса: Від лісу взяв зеленую краплину, У річки – чисту-чисту, як роса, У літа – найпишнішу намистину. Узори білосніжної краси З пелюсток дарували йому квіти, А жовтого той вечір попросив У соняха, щоб зорі запалити. Земля передала йому щедрот І дощ – свою сріблясту вишиванку, […]
Людина має шлях І лишень один, Але який він то буде... Ніхто не знає всіх билин. Бо кожен сам собі - господар, Кожен шука́ свою дорогу, Та, чомусь, одне питання, Яка дорога, яка то змога! Невже не бачите, Ех... Не зріте! Що сам світ себе не змінить, А тільки шлях, […]
*** Мій трамвайчик життя вирушає в далеку дорогу. Розпрощався з вокзалом лиш тільки один пасажир. А скільки зупинок? Скільки в житті цім зупинок? І якби не втратить єдиний свій орієнтир. Я минаю степи, минаю засмучені пущі, Зупиняюсь лиш там, де потреба в частинці душі. І рушаємо знов у майбутнє, […]
Стільки сонячних днів попереду! Стільки радісних злив! Так хочеться Бігти, руки розвівши, берегом, Усміхатись містам й околицям. Хочу радість хапати жменями, Зберігати нейронами, м*язами. А усе, що стирає й жме мене Я скидатиму геть одразу. В кожнім світлі – барвисті промені, В кожнім дні є краплинки радості. Їх […]
Ніхто в житті не знає долі наперед… З ким вірність жде, а де чекати зради… Хто стане другом нам, хто радість відбере, а хто у час сумний додасть розради. Хто знищить все прекрасне… Хто усе віддасть,… розділить хліб, і слово тепле скаже. Хто руку допомоги в час важкий подасть, а […]
Звучить розчулено струна В обіймах ніжного мажору – Це щедро ділиться вона Всім сокровенним у цю пору. І у мереживі вітрів, І у збентеженості квіту Вона тому, хто чути вмів, Дарує витонченість світу. Несе у дотику долонь Якусь чарівну нескінченність, Щоби забрати з підвіконь Припалу пилом всю буденність. […]
На вулиці тепло, та мені чомусь зимно, Мурашки по шкірі, хоч літо в обісті, І чомусь в’їдається запах бензину, Їдкий запах гарі й торішнього листя. Пронизливий шепіт й щораз насторожі, Звихнутись не довго, чи може так й є, І чуєш щораз “помагай тобі Боже”, І знаєш у кожного в думці […]
Нине Мельник Она сидела у окна, С надеждой вглядываясь в лето: Вот так цвела её весна И осень верила в приметы. Она молчала у окна, А рядом – те же ожиданья И будни выпиты до дна Да сжаты гроздьями признанья. Она любила у окна Листочек, сорванный дождливо, И […]
Доченьке Приезжай, моё солнышко, сядем на кухне И, как в детстве, заварим любимый наш чай. Всё недоброе, доченька, сразу же рухнет, Когда мама обнимет тебя невзначай! Приезжай, моя девочка, двери открыты, И любимая гречка давно уже ждёт, Отпусти каждый страх, неустроенность быта – Вот он рядом, счастливой судьбы […]
Моїй родині Співає ліс нам просто за вікном, Перебирає струни, наче долі, А ми зібрались знову за столом – І пригадалось якось мимоволі… Маленька я в колисці у батьків, Щаслива мати з сестрами і братом, Одна бабуся, друга, щирий спів І ще всього згадалося багато. Немов з […]