Будуть річки й моря береги хвилювати І достигне у полі зерно золоте, Будуть нове життя на землі будувати… Трішки жаль, що не буде мене. Будуть квіти земні на землі квітувати І нове покоління нам на зміну прийде, Будуть люди і далі у космос літати… Трішки жаль що не буде […]
Громадянська лірика
684 posts
Все ще незалежні од «Свободи», суверенні волею небес, марять «Батьківщиною» народи, поки Дух держави не воскрес. Бачили уже, що купували і за що купилися самі, п’ятий рік чергової навали і трьохсотий буде у ярмі. Та ніяк не дійдемо до тями, що усе ще бідні, бо дурні… Може, поміняємо місцями кольори […]
З Днем Незалежності, країно! Вітає весь тебе народ! Наша рідна Батьківщино, Ти заслужила нагород! Невдач симало різних, горя На долю випало твою, Але відстоюєш ти гордо Державну цілісність свою! Терпіння в тебе – аж за край! Не злякати вже нічим! Й мужності хоч відбавляй У відданих твоїх синів! […]
Моя ілюзіє, моя далека пані! Дим над дахами мені очі виїв, Зло перейшло усі можливі грані, І не впізнала б ти блакитний Київ. Руді каштани, безнадійні схили, Трамвай – скрипаль забув свій полонез, І відчуття, що нас усіх убили, Так ніби образ чудотворний щез! І Захід щурить свої очі хижі, […]
Меж прошлым и будущим грани размыты, и нам непонятно бывает порою, действительно ль прошлого вехи забыты иль здесь они, всплыв ипостасью иною… Всё будет, как прежде, и лица всё те же, ведь новое — то, что уже позабылось и кажется новым всё реже и реже, пока не исчезнет… Так что […]
Червоних маків полум’яний цвіт В зеленім житі серце крає. З вйни жорстокої гіркий привіт. Роса сльозою з пелюстків стікає. Червоні маки, то краплини крові Тих, що не повернулися з війни… Навік лишилися вони лежати в полі. То, Україно, твої кращії сини. Побачу мак червоний в чистім полі. Низенько […]
Мистер Мак-Кинли жил-не тужил в Украине, с подданных собирал налоги, любил оккультных наложниц. Но быстро унёс свои ноги он за киевские пороги, избежав поликлиник – славный мистер Мак-Кинли. Всё, как на детской картинке: бежит мистер Мак-Кинли, что есть сил развивает скорость в кремлёвскую звёздную полость. * * * Это вам […]
Чужие прикинулись своими, хотя по сути они свиньи, залезшие в чужой монастырь, чтоб при случае что-нибудь стырить. Чужие пришли, расположились, рисуясь мышцами и сухожильем, говорят “это наше исконное, мы пришли сюда не с калашом, а с иконою” и тут же стреляют навскидку в украинца, в украинку. Они пришли со своим […]
У вись подивіться на небо безкрає, Там в далині десь ластівка літає. Своїх пташенят вчить вона літати – Так вчить нас жити і рідна мати. Гляньте на поле, де пшениця буяє, Ще трохи і вона золотом засяє. Батько колосок буде зривати, Дітям таємницю життя – розкривати. Загляньте у хату до […]
Такої квітки не викохував ще сад, Як ти, моя прекрасна Україно! Нема ніде таких струнких дівчат, Ніде не пахне так пахуче сіно! Ніде так затишно душа не задріма Під мантією зоряних смарагдів, Але і дурнів теж таких ніде нема, Нема таких гульвіс і казнокрадів!
Подощово ліс розкраплено, між дерев ярами припарки. А у клена на руках – вино, кольорові жовтня вигадки. Скрип, розмови нерозбірливо, тягарем років приглушені. В спину дивляться докірливо душі, гіллям розгалужені. Вирва раною потворною кровоточить серце осені, у шаленстві рукотворному відпалали ранки росяні. Вкрите дно іржі солоністю, час збіга рудими […]
ДIBЧИHA-ПICHЯ …A дiвчинa-пicня нa cцeнi життя пpoживaлa… Cлoвaми pидaлa… iз блиcкoм cльoзи у oчax Cпiвaти тaк пicню їй влacнa душa нaкaзaлa, Haпoвнeнa бoлeм нeвoлi у вiльниx вуcтax… … A дiвчинa-пicня пocлaння дo cвiту cпiвaлa B нaдiї, щo люд cxaмeнeтьcя вiд визнaниx cлiв, A вiн, aплoдуючи з вигукoм:,,Бpaвo, Джaмaлa!!!,, , Bжe […]
КРИЛА А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина… А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті […]
Він ішов неквапною ходою і наплічник, наче автомат, втомлено підтримував рукою демобілізований солдат. Він ішов чужий для цього світу – без смертей, без воєн, без звитяг… Переживши на війні два літа, він постарів на ціле життя! Бабці, діти граються на ганку, сміх веселий, музика здаля. Оглядалися дівчата в парку […]
Як можна не любити цю красу, Мою Вітчизну, Україну милу? Це сонце вранішнє і цю росу, І землю цю, що надає нам силу? Як можна не любити цю весну, Спів у садку вишневім соловья? Цю незрівнянну українськую красу, Що нею так багата ця земля? Як можна не любити […]
” Как упоительны в России вечера”, які чарівні вечори в Росії… На Колимі, в мордовських таборах не танули сніжинки на бровах, світились в Семенка на скронях сивих. Один з таких чарівних вечорів поетові свинцем у серце плюнув. Не доспівав Михайль не долюбив, Полтавщиною так і не доснив, лиш зорі чули […]
Ти почуй мене крізь спів твоїх хуртовин, через безодню води і солі. через сотні імен і моїх забутих провин, замкнутих в колі моєї долі. Ти почуй мене крізь безсоння моїх ночей, через річок і озер прозорість. Поки все мине, непомітно в море стече, ставши рядками нових історій. Ти […]
Україно моя! Моя люба! Моя рідна і ніжна святиня! Ти держава моя волелюбна, Незалежна, незламна країна. Незалежність – не просто слово. Народ кров’ю її здобуває. Полягло вже героїв немало, А ще й досі війна триває… Дуже вдячні ми нашим героям. Ми схиляємо голови низько. Це вони здобули незалежність. […]