порівно допливти до одного берега, сховатися за однією мушлею. не маючи жодного стерлінга, ділитися всім, обмінюватися душами. дихати одним повітрям. так, щоб кисню порівно. вранці літати з вітром, ввечері милуватися горами. схибитися на одному космосі, захворіти спільними мріями. залишатися дітьми дорослими з божевільними вчинками й діями. не розчепитися тільки б […]
Iнтимна лірика
530 posts
Ти знаєш, я плакав вночі. У темряві очі блищали… Так сумно без тебе в житті. Забув вже слова, що казали. Про те, що не пара удвох. Про те, що не можем буть разом. Слова, наче грім, що замовк, Так й стихли у серці образи. Ти знаєш, згадав я тебе І […]
Не вбивай… Я прошу, матусю, мене не вбивай, Я знаю, емоції б’ють через край, Я вірю, ти хочеш, як краще зробити, А я хочу жити, я так хочу жити… Я хочу, рідненька, тебе обійняти, Відчути тепло твоїх рук І «мамо» з усмІшкою вперше сказати, Хоча відчуваю я гніт […]
Чарка сливова, серце нервово Б’ється моє. Тихо у тебе, тихо у мене. Сонце встає. Я не для тебе, ти не для мене. Боже, прости! Ми вже спалили, в бруді згноїли Наші листи. Ми не хотіли, та руйнували Мрії свої. Наші нескорені всі ті надії Зараз сумні. Вже не зустрінемо наше […]
Осінь в моєму місті Розсипається грудою листя, Градом сипле додолу каштани І в обійми штовхає коханих, Наче вперше, кристально і чисто. Ти тримаєш мої долоні, Я дивлюсь в твої очі бездонні – В них зіткнулись всі барви осінні, Мов злилась з тобой осінь суцільно, Й присмак губ твоїх ніжно-солоних. […]
А ми ж могли ні слова не сказати, ні пари з вуст, ні звуку, нічичирк… Могли, але …слова палкі і затяті злетіли з вуст і, ніби дикий вир, змітають досі на шляху мораль і розум, здоровий глузд, тверезість, сенс, резон і протидіяти несила їм, не в змозі спинити потяг […]
Вислизаєш… мов теплий сонячний. Неквапливо… потроху… повагом… мов хмаринкою невагомою пропливаєш крізь мене…Боляче. Я хапаю тебе за гудзики. За волосся. За руки. Втомлено розумію, що тільки друзями… А, за друзів давай помолимось! Вислизаєш… Чіпляю усмішку на вуста пересохлі й змучені. Як колючками, тільки поглядом, Зачіпаємо одне одного…
Я впораюсь…хоч ти мені й болиш… Мережиш усмішками відчуття провини. Зрослись в роки незаймані хвилини. Душа зрослася з попелом горищ, Де ти в щоденниках і зошитах гориш, Аж світяться ночами палітурки. Щоб загасити біль, я граю з ним у жмурки, Пірнаючи босоніж у спориш Із головою й серцем… а колись […]
Як виявилося – ти був правий! Кохання, почуття…усе то добре. Та світ довкола той же – не новий, тож дурнем треба буть або хоробрим, отак кохать, не пам’ятаючи себе. Так самовіддано тремтіти від любові і виливатись нею в кожнім слові, усе що скажеш знаючи вперед. І я така. Я схоже […]
Вже догорав наш день, і розгоралась ніч, на стінах грали тіні наших страхів, тримав в руках,неначе оберіг, ножа із золотої сталі. Боліло серце, і душа мовчала, слова усі сховались за вікном, мені здалося, я тоді кричала, здалось кричала я тоді крізь сон…. У сні немов зв’язали мені руки, з очей […]
Бігла. Припинилась біля люстра… Літо бабине он в кутиках очей… Пальчиком торкнула тихий усміх Жінка з ароматом хризантем. В зачісці заплуталась сніжинка, Руки пахнуть сонцем і дощем… Ой про що задумалася жінка, Та, що з ароматом хризантем?.. Ще не осінь, але вже й не літо.. Сіють дні у душу терпкий […]
Схмеліти, забути про все, Немає вже сил дихать киснем. Надіюсь, що скоро мине, Набридло, що в грудях все тисне. Сховатись в диму цигарок, Забутись у гурті нестримнім. Як чесно? Немає думок. Ось так! Не кажіть, що я дивний. У криках і бійках втопать. Біль тіла заглушить душевний. Не вмію й […]
А я не для неї писав. Писав я для себе. І крапка. І точно для себе кохав, Це серця мого є загадка. А я не для неї простивсь, Свою душу рвавсь рятувати. А я не за неї моливсь, Тоді й не хотів її знати. А я не для неї мовчав. […]
Отрути б…Щоб лиш мить одна… і все. Без слів, конвульсій чи судом предсмертних. Щоб просто ангел в чорному плісе провів за руку крізь зірки на терни. Я знаю, що на рай не заслужу, зробивши той ковток один-єдиний. Та жить без тебе також гріх. Божусь, що я люблю до смерті аж […]
О, спати б вічно! Й бачити вві сні твої легкі й прозорі міражі, як у пісках безкраїх жовтім морі. Ти – вітражі в душі моїй соборі. Хоч ти мені не клявся й не боживсь в своїй любові неземній ніколи, таж ти приходив і щоночі снивсь, тримав в полоні вічної покори. […]
Покарані небом, упали згори. Самотні, побиті, чужі тепер ми. Хотіли любити, та все це дарма. Нічого між нами тепер вже нема Нічого. Лиш спогад і серце німе. Воно ж бо кохало. Кохало, дурне. А зараз ти вправо, я вліво іду, Ти – сина за руку, я доньку веду. Вони і […]
Запрошена, непрошена й неждана. До мене вів тебе Чумацький шлях. Омріяна, навіяна й жадана Розтану цукром на твоїх губах. Дарована, чарована весною, Хтось нам додолу сипле пелюстки. Невипита, надпита не тобою, Але сп’яни в мені свої зірки. Негадана, розгадана, відкрита Палила серце, танула в свічках. Незраджена, розраджена, омита Ловила погляд […]
Стою на березі і слухаю як грім Птахів лякає гуркотом господнім І двоє слуг завжди ідуть при нім Й тебе цілують у вуста холодні Скидаєш одяг й йдеш поміж гілля І біля річки в руки береш весла А я стою. Бо вже когось біда Отак впіймала і кудись понесла А […]