Колись давно, коли світ ще був молодим і білі хмари називали островами в синьому морі, а не шматками алабамської вати, які хтось (можливо, чорношкірий всезнайка Джо) спересердя підкинув в гору, я познайомився зі старим дідом на ім’я Годі. На відміну від Ґодо його ніхто ніколи не чекав. Він приходив несподівано, […]
Червень прийшов до нас у гості, Липень далеко ще в дорозі. Стара сорока молодій Розповіда неспокій свій: -Скільки живу, ще не видала, Щоб в червні липа зацвітала,Цей ранній цвіт не до добра, На все ж бо є своя пора. Тепер усе переплелося, Все переплуталось й злилося. Де ще весна, а […]
У день сонцестояння,Коли Сонце дивувалось і завмиралоСпоглядаючи людей і коней,Ясени та просо,І синиці й вивільгиСлавили буяння зела,Вчитель Досконалий з Північних МурівЗапитав музику Жовтої Істини:– Раніше народжений!Ви грали мелодію «Світанок»На березі озера Дун Тін.Я слухав їїІ наповним мою душу страх,Потім розчинився я в недіянні,Потім охопило мене сум’яття.Схвильований, я сповнився мовчаннямІ не […]
Вусаті норовисті кентавриДегустують стиглі яблукаВ саду патріарха Ноя:У дітей Нефели був свій плітІ свій нечемний човен*Зроблений з бамбукових стовбурів.Вони полюбляли кислі істини,А Ной цінував хмільне і солодке,Бо життя – це джерело втіхи**,Але про це ще ніхто не знавУ світі, що був омитийІ отримав чергову молодість.Навіть борода патріарха Ноя –Човняра та […]
Золотим промінчиком лоскоче, Щиро усміхається тобі Ясне-ясне, тепле-тепле сонце, Що високо в небі голубім. Ніби каже: ” Швидше прокидайся, Бо чекає так багато справ, Виконати їх ти намагайся”. Ось за ними й вечір вже застав. А як сонце скотиться за обрій,То зручніше вмощуйся й лягай, Випливе з-за хмари місяць повний,Щоби […]
Загубилась незабудка Серед буйних трав, Закувала зозуленька, Соловей співав. Літечко, ласкаве літо – Золота пора, Кличе нас в свої обійми, Ягоди збира. 2015 р.
А край лісу біленька хатина стоїть, Похилилась, давно в ній ніхто не живе, Вікна дивляться смутком у білий світ, В димарі лише вітер в дуду виграє. Пам”ятає цей двір дітвори щирий сміх Та господарів рук працьовитих тепло І пахучого сіна маленький стіжок Ніби кликав до себе струнких диких кіз. А […]
Любов навіщо берегти у скрині?Вона приходить, як новий світанок,Обійме простір і у сяйві зблисків,Витає дивним білокрилим птахом. Любов це сонця промінець, не стримуй,Тепло так злагідно торкнеться серця,І знову усмішка осяє днину,Відчуєш ніжності потік… й блаженства. Любов приносить благодатний спокій,Дарунок приязний прийняти варто,Коли утишиться порив емоцій…Мов пледом душу укриває янгол.
«Шум літньої зливи –Він теж постарів з роками…» (Танеда Сантока) Час квітучих чилійських суницьЗачинені всі двері крамниць:Вітер зітхає –Щось шепоче про човенВ зеленому морі вишень,А може про крихіткуЯку звуть Нетреба.Рахую свічки-зіркиКоли поранене СонцеЗаплющує війчасті очі,Під вікнами тупцяє Темрява,Я бачу білу чубату чаплю,Що стукає в шибку,Нагадуючи про добу залізаІ наступні години […]
В небесній блакиті Парусом білим Хмарки кучеряві пливуть. , А в синьому морі, В безмежнім просторі Хвилі кораблик несуть Легкий та казковий, То вниз, а то вгору Долає великий маршрут. Дитинства країну Мою він покинув І далі продовжує путь Туди, де чекає І радо стрічає Чиясь безтурботна пора. І замки […]
Від щастя не сивіють в тридцять три, Але тобі. матусю злі вітри Сипнули сивини ще молодою. Та вистояла, все стерпіть зуміла І горе подолать взяла десь сили Й на люди не виходила сумною. Всміхалася, усе пісні співала,Навіть тоді, коли душа ридала Й хотілося на увесь світ кричати. То ж кожну […]
Останні дні травневі відлетіли, Добігла свого фінішу весна, Баским конем вже грає тепле літо, Зозулі голосок усе луна. Вона іще комусь літа рахує,Долі привітної всім наворожить теж Ромашка жовтоока. Пелюсточки Розкажуть хто кохає вас без меж. Півонія рожева облітає, Але так пахне дивно і п”янить. Це літо у права свої […]
Прихили мені Небо високе І дістань звідтіля зірку щастя Або море бездонне широке, Рибоньку золоту там впіймаєм. Покажи мені поле безкрає, Сонцем де наливається колос Й лине жайвора чудовий голос, Серце пісня його звеселяє. А іще гарний луг зелененький,Де пасуться буланії коні, Ходять вільно, бо не на припоні,Вітер гриви куйовдить […]
Коні проскакали – Гриви золоті, Це літа промчали Наші молоді. З ярмарку вертають, Котяться згори. Де поділась радість Цієї пори? Тішимося все ж ми Внуками й дітьми, Значить недаремно На світі жили. Добрих справ немало Залишаєм їм, Щоб про нас згадали Й вдячнії були. 2018 р.
Барвистеє літечко Обніма крилом,Клечана Неділенька Йде до нас з добром. Стелить на долівоньку З липових гілок Та із татар-зіллячка Зелен-килимок. І м”ятою дикою Горнеться до ніг. Зі святою Трійцею Привітаю всіх. 2021 р.
Стерв’ятники кружляли, та здалеку лякали,І чулося собаче, незвичне завивання…Стискалося повітря у просторі, мов грати,Душа переживала бентежне хвилювання. У зо́лоті божниці, як величчю вражали,За розкішшю незримо диявол посміхався,Таке богослужіння, воло́дарство рабами,Віднині убивати, є дозвіл патріарха. Наїлися удосталь, брехні та пропаганди,Воюйте ж, піхотинці, тепер ви всі убивці,Червоного терору, безжалісні нащадки,Отак і залиши́ли […]
Я про такого мріяла як ти, Але мені чомусь траплялись То ледарі, а то ще пияки, Які лиш жить нормально заважали. Але коли нас доленька звела І ти мені зізнався у коханні, То серце, сповнене любові і тепла Пташам забилось, завмерло в чеканні Чогось такого, щоби я могла Щасливою нарешті […]
У селі сталася новина. Про неї говорили всі – хто шепотів, хто голосно вигукував: Світозар живе з ведмежою. Ведмежами в селі називали лісових людей. Прозвали їх так, бо казали, що ті вважають ведмедя своїм предком, вклоняються йому як богу і приносять йому требу щороку – великого рогатого оленя, лишаючи його […]