«Інші часи» Я не Шекспір писати тобі драми Та все ж кудись, щораз мене несе Творити дивні хижі гами Які любив понад усе Ти не Джульєтта, я це знаю Так не кохають, більше як колись Чому ж коханням я страждаю? Чому ж шляхи наші зрослись? Бува жартує підла доля […]
Не поспішай, не квап холодним вітром. Ця тиша осені … Вона така п’янка. Ще в серці квіти. Ще багряне літо Я бачу в розрізі кленового листка. Не поспішай… Ще буде сон зимою. Ще сонце осінь золотом гаптує. Взявшись за руки, он гуляють двоє. Яку ж то долю їм зима готує? […]
Голосистий пташок у сад прилітав, дзвінким голосочком троянді співав: “Розквітай, трояндо, квітки ніжний цвіт, чи даєш, трояндо, відповідь мені? Хто до тебе зрання на ганок літав, піснею дзвінкою красу звеселяв?” “Прилітав же дощик, летіли хмари, із сірої хмари рясно йшли дощі.” Дощі випадали, поїли стебло, щоб стебельце вище і росло […]
Молитвою осяяний світ, а літній день закінчує політ, блищить яскраве сонце золоте, на горизонт опуститься і жде. А може то не сонце золоте? Небесні коні Геліос веде, тримає він за поводи коней і вдалину на відпочинок забере. Може це риба золота, що в океан життя пливла? Хвостом блищала золотим і […]
Зачепилось око за сухий листок, ще й зелену гілку, де листочків кілька. За стебло зелене, краплі там із неба, одна за одною злетять стороною. Де літній лісочок, а в ньому – грибочок, декілька у лісі: менші там і більші. А ще горобина, конвалія мила і сині дзвіночки, рядком їхні точки. […]
У хвилях моря золотих шал яскравого сонця зник, стала хвиля лагідна й легка, наче металу плавиться гора. Сотворило море теплі хвилі, на рідке золото схожі за мить, знаходить хтось у полум’ї надію, сховає, щоби далі з нею жить. Поверхню ледь торкає вітер, в що перетворить хвилю знов: чиюсь тривогу, а […]
Кот на море отдыхал, он, быть может, уставал? Сейчас отпуск у него, он посмотрит в нём кино. Выпьет он коктейль в обед, будет рыба и бифштекс, но вам скажут все коты: лучше нету колбасы. Мороженого шары – на столе, а по соседству мыши вполне ему компанию составят, на пляже загорают. […]
На ганку школи – школярі, що тут незвичного, скажи? Та тільки школа ця сільська – століть колишніх дивина. На ганку із минулих століть із гаджетами зграєчка сидить, із ними вчителька була у джинсах така ж молода. Дитя ще на руках несуть: школяра у майбутньому ждуть, а школа стоїть під вітрами, […]
Промінь сонця у трави падає, Пестить роси легких шовків. Безмір неба вітрам нагадує, Про земну круговерть років. Вітер грає на хвилях зелені, Степ безмежний упав до ніг, Краєвиди, що в даль розстелені, День на плесах ставків зберіг. Край села там стоїть, мов вкопана, Тиха липа. А десь в яру Вже […]
«На мить» Ти хотів усю її кохати Жадібно вдихати мов ковток І безмежно палко цілувати У ночі піднявши до зірок Ти хотів усю її творити Мов художник, що на полотні Ти хотів лиш нею тільки жити Багряним світанком у вікні З нею ти до ста хотів прожити Доки […]
«На що тобі?» На що тобі була її любов? За всі роки, був почуттями вдосталь ситий Той час неспинно, стрімко йшов Ущент сердечний м’яз розбитий На що тобі було її життя? Хотів забрати? Просто загубити? До неї невблаганні почуття У алкоголі ти не міг втопити На що тобі […]
«Причал» Заплуталась осінь у моїх думках Пожовкла душа шелестіла від болю І серце моє, десь у різних човнах Пливло в нікуди, попрощавшись з тобою Журбою нещадно напившись до дна Хотів я у тьмі загубитись Та в морі своїм не знайшовши човна Щоб болісно в скелі розбитись […]
*** Танцює осінь в музиці кохання, В обіймах хвиль гойдається любов, І у вітрилах виткане світання Цілує щастя променями знов. Дивує осінь в тихій насолоді, Стікає дощ мозаїкою скла. А дві душі у цьому хороводі Знаходять дар з живого джерела. 24–25.09.2018
Вечір – час для монологів Наодинці з власними думками. В таїну душі заглянуть варто, Щоб слова читати між рядками. Темна ніч стривожено послуха Бесіду таємної розмови, І втече, узявшися під руки З вітерцем, не вимовивши й слова.
Колосяться у степу жита, Наче краля, нива золота, З колосків заплетена коса, І сріблиться на вінку роса. В сні солодкім стиглії поля, Звук комбайна чутно звіддаля. Сняться їм тривожні врочі сни, Коли з кралею прощаються вони. Скинуть шати з ниви жниварі, Перший сніп поставлять на столі, І в потоках стиглого […]
«Декларації» Мудрували депутати, довго мудрували Як заповнить декларації, сердешні не знали Що ж подумає народ? Що у них мільйони Тре придумати якісь, новітні закони Один має більш ікон, ніж Лавра в Почаєві А його бідний народ, сидить лиш на чаєві Той гріхів багато має, придбав власну церкву […]
«Замріяна адресою» Чужою ти замріяна адресою Вночі слова складаєш у вірші Була ти молодою поетесою Не знав я що жило в твоїй душі Любила ти того кому байдужа Кого любити було не дано Роз’їла почуття холодна стужа І зігрівало лиш сухе вино Те серце трепетало неприборкане У грудях наче пекло, щось пекло […]
Запитався син у тата: -Хто такі є козачата? Чому кажеш ти: – Козак, Хоча я малий хлопчак? В козаків є довгі вуса, А я зовсім ще вусий, Оселедця я не маю, Букви всі не вимовляю. То який же я козак? Хіба, скажеш ти, не так? Тато чуба потріпав […]