Твои глаза из прошлых лет Мне, не дают покоя – нет… В них память, молодости свет Там запах кофе… и раcсвет И мчатся дни, летят года Лишь боль разлуки навсегда А время лечит? Иногда!… Накроет, грустью, пустота А незабудки, пусть цветы Они, всё помнят, как и ты Боялась в дождь […]
Запитала якось я в тополі: -Чом вітри гуляють вільно в полі? Листям лиш вона затріпотіла, Зрозуміть її я не зуміла. Потім я у клена запитала: – Чому нива поле покохала? Але він не вимовив і слова – Вийшла ось така у нас розмова. Я промовила березі лише фразу, Й думала […]
Зима розплакалась раптово, Не в силі втримати печаль, Краса згасає поступово, Й лягає смутком під вуаль. В потоках сліз Весна прилине, Щоб відігріти все живе, Й кохання вічне лебедине В цю мить у душах спалахне. Вона розбудить Мавку ніжну, І в ліс покличе Лукаша, Аби відчув любов безгрішну, В ту […]
Тихо, немов у могилі. Осінню ночі урочі. Падають яблука стиглі. Маряться лики жіночі. Тихо за неї, за себе оберігаю надію. Може на сьомому небі душу її обігрію? Тихо! Інакше – ніколи… І заблукають у полі душі-перекотиполе – вічні заручники долі. Тихо… Далека дорога. Може, у келії Бога рідна душа обізветься. […]
Хотів би я бути квіткою, Ромашкою, маком, волошкою, Щоб погляд твій, наче ниткою, Зв’язати, як небо із пташкою. Тюльпаном, ірисом, роменом, Айстрою чи хризантемою, Вінком в різнобарв’ї шаленим, Квітковою діадемою. Нарцисом, фіалкою, жАсмином, Конвалією чи піоном, Щоб лишитись в тобі спомином, Сплестись по душі пасльоном. Лататтям чи […]
Дощить холодними ночами, В багрянці днів палає світ. Я закохалась до безтями В дерев вінільний оксамит. В туман огорнуться простори, Покрито охрою ліси, Й здається, далі оживляють Близькі й далекі голоси. На фоні сирості й вологи Шукає погляд барв життя, Й думки, з відтінками тривоги, Вітри відносять в небуття. Дощить […]
Не кличе літо осінь гонорливу На свій прощальний творчий бенефіс, Гукає мить у далечінь щасливу, Аби знайти останній компроміс Воно блука по вулицях грайливо, Лоскоче листя ніжно вітерцем, І посмішку дарує жартівливо, Й в минуле йде спокійно мандрівцем. Вже чути кроки осені виразно, А літо домальовує пейзаж, Позують верби трепетно […]
«Між вітрів» Шумлять гаї мені про неї Співає вітер про вуста Бракує ніжності твоєї Немов безбожнику хреста Немов повітрям нею дихав Неначе світлом нею жив І билось серце її з тиха Так сильно ним я дорожив Та хто ж любити її буде? Коли зі світу пропаду…. Невже за мить […]
І бачить Бог, що серце твоє чисте, Як кришталево чистая вода, І дно хвилюється під нею шовковисте, І думи солодко, мов квіти, опада… В тіні алей забудь свої тривоги, Присядь, вдихни солодкий аромат, Чекають небезпечні нас дороги, Ще попереду стільки буде втрат! Спочинь, моя свята, моя хороша, Моя єдина, дивна, […]
Вечоріло. Олег і Наталя сиділи на кухні, пили чай з печивом, як почули, що хтось постукав у хвіртку. Жінка схопилася щоб піти, відчинити, але чоловік її зупинив. Адже на вулиці уже темніло. Не варто жінці, та ще й вагітній іти увечері на вулицю. – Я сам піду, подивлюся, хто […]
Вдягає весна вишиванку, Й віночок із квітів земних, І схожа вона на панянку В намисті із перлів рясних. Вдивляється в синє свічадо, Що дихає сріблом озер, Й убранням милується радо, Бо день в теплих фарбах завмер. У вальсі кружляє до ранку І травню дарує красу, Розвішала стрічки – серпанки, І […]
Кохання в юності – то білий цвіт пелюстка, Розносить вітер ніжний аромат. А спогад в пам’яті , немов безмежна пустка, В ній день завмер у присмерку лампад. Лежить в шухлядці пристрастей послання, Магічно час тримаючи в руці. В картинах вічності сакрального зізнання Слова між хмар злетіли в мінівці. Пожовклий лист, […]
Кохай її так, як тільки можна кохати, До стуку у скронях, до сильного болю в груді. Пиши їй, дзвони, ніколи не змушуй чекати, Цілуй її губи такі молоді. Люби її так, як люблять життя, Вдихай, як повітря – поволі. Пробач їй характер, вона ще дитя, Та в серці любові доволі.
«Несхожих» В її очах читав ти так багато слів Та їх вона тримала не для тебе Твій світ неначе спопелів Скидав його ти крихти з себе Блукавши вулицями в тиші Шукав її між перехожих Вони були мов сірі миші Тонули у думках своїх ворожих У грудях з часом біль […]
По вулиці ішла Людина, Закутавшись від осені в пальто, Несла свій хрест покірно за плечима, Одна із сотень тисяч «хто?». В обличчя вітер миє дощем щоки, В кишенях руки втримують тепло, І туфлі витанцьовують поспішні кроки, Буденність в’їлась у ясне чоло. Та раптом постать зупинилась, Неначе хтось натиснув […]
«За вітром» Не плач моя Джульєтто Сльозами біль не змиєш Розірване те серце Мов сукню ти не зшиєш Не плач моя Джульєтто Не лий ти сліз солоних Чому ти не жалієш? Своїх очей бездонних Не грайся почуттями Вони такі палючі Залишать лиш на пам’ять Ті спогади болючі Розвіють […]
“Сміливою” Її так просто зробити щасливою Вона така глибока до дна Вона буває такою грайливою З своїх думок тугу відвела Вона буває такою сміливою Коли колючка з троянди вп’ялась Вона буває такою дбайливою У стрічку темну коса заплелась Віталій Прокопович….. 01.02.2018.
А куди кличе місячна ніч?У пору побачень-зітхань. * * * Є втрати,які ніби забуваються. Є на все життя… * * * Дерева-горді: помирають стоячи. Хіба зрубають… * * * У ньому біле не завжди біле, чорне… Таким є життя. * * * У когось ще є поруч сусіди.Комусь ростуть кущаки. […]