Котику сіренький, баю-баю-бай, ніч уже надворі, а іще не спав, спить в саду хатина, поруч – ліхтарі, в ліжечку – дитина, сон вже на порі. А як будеш спати, баю-баю-бай, станеш враз мурчати, щоб світ засинав, буде в ньому світло не від ліхтарів, лагідно привітно добрий ранок стрів. Котик водить […]
ніч
26 posts
Миті життя міняються щодень, неначе ніч і день, вітає ранок синявою, та місяць буде з сивиною. Так день минає швидко, лиш тіней залишає нитки, чарує вечір далиною, залишить ніченьку зіркову. Фігурні тіні вечір подарує і далі містом помандрує, засвітяться вечірні ліхтарі як зорі – вище неба і землі. […]
Снова чернеют Неба глазницы. Три часа ночи – Снова не спится. Звезды мерцают – Хитрые бестии, Инопланетные Шлют мне известия. Ни разобрать, Ни связать воедино. Мозг разрывается, Мозг словно тина. Всасывать надо Ему информацию Только впадает он Тут же в прострацию. Дайте же солнца! Дайте же света! Или снотворную […]
Прозора ніч… Далекий місяць… Та й водночас такий близький… Малює стежку в дивну відстань, В яскраву вічність… Де є ти… Чарівний день… Летять хвилини… Сонце всміхається з небес… Раптово хмара почорніла… Єдина мить – і вже дощить… А місяць… все кудись веде… Іду собі за ним спокійно… Про тебе мріючи […]
Вечірнє сонечко сідає і хтось далеко гомонів, останнім променем засяє, це Геліос по горизонту плив. Повільно їхав, де край неба, із-за дерев ген виглядав, кому залишить край цей сонний? Селену-місяць кликав-звав. “Ой, покажись, небесна панно, світ ближній, дальній осявай, із панною він спокійніший і срібним променем торкай.” Ледь глянула небесна […]
Котик-котичок іде, нічку з собою веде, а ще місяць строгий вказує дорогу. Котику-муркотику, нехай буде сонячно, а місяця приведеш, як за нічкою підеш. А та нічка бистра збирає намисто, щоб увечері вдягти і зірками моргати. Нічка прикрашалась, місяцем гойдала, зоряне намисто навкруг розсипала. В небі місяцю світити, а снам світлим […]
Місяць над обрієм ясно вже світиться і потемнів небокрай, спи, моє сонечко, спи, мій ріднесенький, очки закрий, засинай. Стануть світитися у небі зореньки, роса холодна впаде, а за ніч ясную добро уже зміцниться, лихо під землю піде. Спить уже кицеька і тихо муркає, сіреньким вушком веде, засни, дитиночко, у яснії […]
Мертві, завжди, залишаються мертвими У Львів я приїхав пізно … в тридцять вісім років, щоб подивитися на місто та придивитися другу половинку. Та, як показує практика, сутулі блондини у окулярах із товстими лінзами не користуються особливою популярністю серед панянок. Правда, щось страшне із великими відкладами жиру на животі можна […]