«Шум літньої зливи –Він теж постарів з роками…» (Танеда Сантока) Час квітучих чилійських суницьЗачинені всі двері крамниць:Вітер зітхає –Щось шепоче про човенВ зеленому морі вишень,А може про крихіткуЯку звуть Нетреба.Рахую свічки-зіркиКоли поранене СонцеЗаплющує війчасті очі,Під вікнами тупцяє Темрява,Я бачу білу чубату чаплю,Що стукає в шибку,Нагадуючи про добу залізаІ наступні години […]
ніч
26 posts
обов’язкова передмова, бо це з давнього…але я так і не визначився, що воно – проза, верлібр, поезія?…не знаю… …коли відлічуєш час не миттєвостями, не секундами, а годинами у дні лежачі у простирадлах строкатих на топчані і дивися тупо крізь ґрати у вікно, в якому видніється небо… – чекаєш на появу […]
Сіло сонце. Тихо у дворі. Так приємно бути наодинці. Вечір знов вмикає ліхтарі, Ніч малює в неба на сторінці. Намалює місяць і зірки, Підніми лишень у небо очі. Всесвіт дав нам лічені роки, Щоб відчути всю чарівність ночі, Велич неосяжних тих небес, Таємничість зоряних галактик. Тиха ніч, мабуть, – пора […]
Звуки ночі зіграють свою колискову мелодію. Десь на небі ледь чується шурхіт далеких зірок, Там комети співають свою безкінечну рапсодію, Навіть місяць яскравий на хвильку сьогодні замовк. Тихо гаснуть по черзі у вікнах вечірні ліхтарики І на вулицях майже нікого, німа пустота. Вкотре втомлене місто, будинки із часом зістарились, Просто […]
Що кожна ніч приховує в собі? За темними кулісами секрети. Зі снів розтягнуті нові тенета, І ти до ранку з ними в боротьбі. Самотні на будинках димарі. Небесна ковдра зорями розшита, Подекуди хмаринки «оксамиту» Приховують яскраві «ліхтарі». У темряви історія сумна. Безсоння бродить вулицями міста, Думки свої нанизує в намисто. […]
Пірнають дощові краплини У глибину і велич міста. Блискучі місячні перлини Зливаються в тонке намисто. Їх вогкі низки прикрашають Дахи, мости, антени, труби. Дерева спраглі підставляють Назустріч їм долоні й губи. Вони співають тиху пісню, Що заколисує й чарує. Сну морок сповиває місто І спокій жаданий дарує. […]
Темна нічка наступає, наче у хвилях гойдає, серед хмари – місяченько, він немовби серп тоненький. Наче вкосить він трави і підсвітять ліхтарі, і до ранку косить-росить, в хмару як стіжок запросить. Везе волик круторогий з собою небесний возик, по небесній по дорозі зоряним поїде возом. Тому возу […]
Ніч безліч раз нагадає про себе Плетивом сну, мовчанням, безсонням, Острахом тиші, гілок шамотінням, Місячним вогнищем на підвіконні. Осінь крадеться, нечутна й небажана, Увійде у серце й не схоче піти. Треба подумати, вирішить, зважити На ніч залишити чи назавжди…
У сутінках запахла материнка. Поснулий сад — тендітно, яблунево торкнув щоки. І місяць, мов дитинка, ступив в озерне плесо вуглецеве. Пасе лебідка табунець качок, струмок пірнає в ковдру жабуриння. Серпневий місяць стрепенувся, змок і сіє зорі, наче мрій насіння. У вербах — лавка. Зупинись. Не диш. О цій порі солісти […]
І ось вже вечір, сонечко сідає, А я все в ліжку, нині ж вихідний, Ніде не йду, нікого не чекаю, Дивлюсь в вікно на захід цей рудий. То прокидаюсь, то у сон впадаю, І якось досі не зрозуміть мені, Чи то думками в небі десь літаю, Чи потопаю у казковім […]
Закохана Хочу стати для тебе світочем І світити тобі проти ночі. Хай печалі ріка вся витече, Щоб не бачити снів дівочих. Хочу стати для тебе янголом- Захистити від бід рідну душу. Щоб нещастя усі розтанули, Відступити лихо примушу. Над тобою розправлю крила, Щоб скорбота тебе не торкалась. Буду поряд з […]
Забілили вівці надвечір’я, міст ішов купатись — та загруз, гавкає село в небес сузір’я, позіхає місяць-карапуз. Сіють у поля зернин комети орачі з північної дуги. Калатало стихло в очереті — вівці приблукали в береги. Де були кущі, вночі лиш камінь, де вода — лиш зимний оксамит. Тільки небо й роси […]
Сама до себе я тепер сміюся, І на світанку розмовляю з чаєм. І ночей темних більше не боюся, І не за ким я більше не скучаю. Я часто з телефоном засинаю, Хоча дзвонити вже нема потреби… Зі мною щось не так і я це знаю. Я просто божеволію без тебе.
-За тебе я дуже боюся (Онук став казати), Адже страшно,дідусю, В ніч сторожувати? У вареничків кучку Линув сметану масну: -Ой,тривожно,онучку, Допоки…засну(!!!)…
В твоїх очах мій день загублений, І в узголів’ї тоскно снам, В глухому сяйві, в ніч пригублена, Безкровна, мертва тишина. Веслують з вироком безсонниці, Стрілчаті випади галер, Бездумно п’єш печаль з віконниці, І зорі втоплені з озер. Блукаєш холодно кімнатами, Відтінком бляклої стіни, Годинник розчепи на атоми, Ще більш гучніше […]
Ніч розсипала зорі маком, Йде на землю, неначе фея. Світ зустріне під сонця знаком Спас Медовий Чи Маковея. Ранок зір золоті мачини У торбину збере. До смаку Тим вони, що в Раю спочили, І для них буде корж до маку. На землі ж будуть рвати квіти, В Храмі Божому освящати, […]
Котик сірий і хвостатий по доріжці йде до хати, бо вже вечір надворі і блищали ліхтарі. А над тим ліхтариком, неначе над м’ячиком ясний місяць заблищав, вітер хмарку приганяв. А хмара собі пливла і місяць укривала, стане місяць уже спати, ріжок з хмари визирати. А хмаронька пропливла […]