Заплющую очі, Обіймаю Мамине серце. Знімаю з нього сльози, Розплутую нерви, Змиваю зайвий сумнів, Виймаю колючки болю. Рани ж, допоки б’ється, Серце саме загоїть. Загоїть, бо має силу, Мрії двигун гарячий, Віру в раптове диво, Хай неможливе наче. Сьогодні обійми серцю, Як вчора, як завжди, щиро. А з серця проміння […]
серце
11 posts
Йшла по воді, не за водою Тікали із-під ніг мальки Ледь чутним голосом ріки Всевишній говорив зі мною. Про що із смертним говорити? Про час, про біль, про небуття І про непевність майбуття, Про те, що ще не пізно жити Не пізно все відчути знову Співати, слухати вірші […]
Я увійшла, не запитавши дозволу, А ти пішов, змовчавши «до побачення»… Хіба ж ми знали, як воно не просто Вимолювати у життя пробачення. А за вікном схід сонця на півнеба Сміється болісно, виманює так владно… Мені зітхань й обіцянок не треба – Не хочу бути знову безпорадною. Й коли зненацька […]
Музика пахне спогадами, ваніллю і яблуками, Бурштиновим полум’ям свічки, що плаче на новий шалик… Від музики, як від лампадки, Віє пастельними смутками, Й душа б’є об ребра крильцями, Мов запізнілий метелик… Під маскою добре ховати Своє кришталеві очі Якби ти сказав, що любиш, вона б оцінила жарт… Стискати в руках […]
Так стало сніжно… Хочеться додому… На вечір час, але не все так просто. Я наливаю в темну чашку втому, Ніде не йду і не чекаю гостей. А за вікном є діти та сніжинки, А серце просить радості й запалу. Я хочу у дитинство, до ялинки, Тепер лиш втома – я […]
Боляче. Так боляче. Чому? Ти не будеш? Будеш… знову явишся. Снишся. Досить. Це зайве. Кривавість. Вона вбиває. Гаряче. Гаряче. Боже, як гаряче. Так пече. Там. Десь там. В душі. А в твоїй душі ні. Там тихо. Тиша. Тиша в серці. В твоєму серці. Відпусти. Відпусти мене. Благаю, змилуйся. Дай жити. […]
Ти мрієш про чудо, Хоч в нього не віриш. Чекаєш ти дива, Хоч дива немає. Ти руки чужі У руках своїх грієш, Коханням чужого Тепер називаєш. Ти дивишся в небо, Надію кидаєш: «Лети ж ти до Бога, Здійснись і вернися!» І знову з чужим, Хоч його не кохаєш, Ти самоти […]
А серце кохало двох І щастя спрагло жадало Не знало б життя тривог Якби ж у душі не палало В очах твоїх бачила спокій Та ніжність твоя огортала І неначе у ямі глибокій Де подіти себе не знала Та у серці все дужче болить Гірку правду воно відчуває Поверну я […]
-Щось ти заважкенька (Сказав Вася Мількі)! -Серце маю золотеньке (Але і не його тільки). Є”начиння”різне (Знову-Василеві): Здоров’я…залізне Та нерви сталеві.
Волосся її, Мов хвилями, А хвилі – Холодними милями, Гойдають Пустими вітрилами, За русалками Взявши галс. Так серце – Словами милими, Простими Прозорими крилами, У воду зриваються Брилами, Щоб зупинити Час. І волосся її Билинами, І очі небес За схилами, Постійно ведуть За милими, Серцями голодними Нас.
Яких ще слів в тобі не знаю я, А ті, що знаю – чи вони потрібні?! Як в безворушші сказанність твоя, Що ясним небом зрівнює подібність. Так в тихім небі спалахне зоря, Тобі явившись в дивному сузір’ї, І ти впізнаєш серцем немовля, У цьому обважнілому склепінні. В годинах вічність бавиться […]