тиша
5 posts
Тільки тиша. Солодка тиша. І нічого не треба більше. В ній надії твої і вірші, Ще прекрасніші, ніж раніше.
Нарешті змовкли голоси, затихли кроки. Десь знизу грюкнув ліфт. Такий крихкий та нетривалий спокій… Тсссс… В мене гості VIP! Дві подруги мої – тендітні й полохливі. Їх звідусіль женуть. Вони прекрасні, багатьом незрозумілі, Не всім добро несуть. Я їх ціную, щедро пригощаю, Із ними я мудріш. Вони ж […]
Боляче. Так боляче. Чому? Ти не будеш? Будеш… знову явишся. Снишся. Досить. Це зайве. Кривавість. Вона вбиває. Гаряче. Гаряче. Боже, як гаряче. Так пече. Там. Десь там. В душі. А в твоїй душі ні. Там тихо. Тиша. Тиша в серці. В твоєму серці. Відпусти. Відпусти мене. Благаю, змилуйся. Дай жити. […]
Віщували нічого дивного, Хмари неба лазурного сну, І в промітті лілово-застиглому Розворушили першу сльозу. І померкла розписана тишею, Грань розмитого обрію дня, Розколовшись трухлявою вишнею, Ставши символом передчуття… Закрутившись у шквал тьмяним вихором, Чорне сонце розірваних хмар, Прогриміло картиною вироку: Чисте небо – прелюдія чвар! Буря!