вічність
12 posts
З картини мертвим поглядом на нас Дивиться черговий деспот-імператор. Холодна усмішка, порожній пафос, фарс – То хто це перед нами: бик чи тореадор? Що там, за маскою із аристократичний рис? Захована яка ще страшна його правда Й яку насправді ношу в житті своєму ніс Блазень, що видав себе перед нами […]
«Не час минає, а минаєм ми…» Ліна Костенко Не час минає. То минаєм ми… І скоро тільки сни від нас залишаться. І люди інші після нас прийдуть, Нові книжки і музика напишуться… Не час минає… Небуття – для нас, Чи встигли ми побути тут щасливими? Чи ти для себе спогадів […]
Як жаль, що я в безпам’ятті від вас, Не випив час, щоб загубити пам’ять, Що закрутив, дарма, в самотній вальс, Забувши те, що спогади лукавлять; Ведуть вони в безумство сновидінь, Де сам на сам ведеш свої розмови, А ти стоїш над ложем сну, мов тінь, Яку ніяк на смерть не […]
Мчить у всесвіт великий час. Сиплють зорі шляхи – дороги. Хтось прийде сюди після нас, Радість далі нестиме й тривоги. Нескінченна років круговерть, Буде сонце так само світити, Поруч ходять життя і смерть, За весною теж буде літо. Осінь золотом вдягне сад, Зими вкутають все снігами. В історичнім безмежжі […]
Я люблю тіні, Люблю колони, Люблю коли сонце в тінях холоне. Я люблю вії, І розкосі очі, Люблю коли сонцем повіки тріпочуть. Я люблю тіні, І люблю повіки, І любитиму доти, і любитиму стільки, Доки в тінях сонце, доки ти схочеш, Бо важливо не знати, а вірити тільки, Що тіні […]
Ти боїшся бездітності, Я – бездарності, В цьому натовпі голосінь, Не розчути, не роздивитися Чогось більшого звичних вмінь. Ну, наприклад, скажімо – вірності, Чи від неї, шляхом терпінь, Зрозуміти, що день для вічності – Від колони захмарена тінь. Розворушити в часі виткане, Власне ж дике поняття час, Щоб не міряти […]
Я без тебе не стану кращим, І вічність з тобою безмірно в цім світі мала, Холодком по душі суне хмарами безкінечність, І сміється над часом, якого постійно нема.