*** Танцює осінь в музиці кохання, В обіймах хвиль гойдається любов, І у вітрилах виткане світання Цілує щастя променями знов. Дивує осінь в тихій насолоді, Стікає дощ мозаїкою скла. А дві душі у цьому хороводі Знаходять дар з живого джерела. 24–25.09.2018
Monthly Archives: Вересень 2018
234 posts
Вечір – час для монологів Наодинці з власними думками. В таїну душі заглянуть варто, Щоб слова читати між рядками. Темна ніч стривожено послуха Бесіду таємної розмови, І втече, узявшися під руки З вітерцем, не вимовивши й слова.
Колосяться у степу жита, Наче краля, нива золота, З колосків заплетена коса, І сріблиться на вінку роса. В сні солодкім стиглії поля, Звук комбайна чутно звіддаля. Сняться їм тривожні врочі сни, Коли з кралею прощаються вони. Скинуть шати з ниви жниварі, Перший сніп поставлять на столі, І в потоках стиглого […]
«Декларації» Мудрували депутати, довго мудрували Як заповнить декларації, сердешні не знали Що ж подумає народ? Що у них мільйони Тре придумати якісь, новітні закони Один має більш ікон, ніж Лавра в Почаєві А його бідний народ, сидить лиш на чаєві Той гріхів багато має, придбав власну церкву […]
«Замріяна адресою» Чужою ти замріяна адресою Вночі слова складаєш у вірші Була ти молодою поетесою Не знав я що жило в твоїй душі Любила ти того кому байдужа Кого любити було не дано Роз’їла почуття холодна стужа І зігрівало лиш сухе вино Те серце трепетало неприборкане У грудях наче пекло, щось пекло […]
Запитався син у тата: -Хто такі є козачата? Чому кажеш ти: – Козак, Хоча я малий хлопчак? В козаків є довгі вуса, А я зовсім ще вусий, Оселедця я не маю, Букви всі не вимовляю. То який же я козак? Хіба, скажеш ти, не так? Тато чуба потріпав […]
Взяла палітру в руки осінь Фарбує тихо навкруги, Відтінить неба темну просинь Й багрянцем вкриє береги. Розчеше липам коси – віти, Вплете стрічки з яскравих барв, І жовтень зможе порадіти Під звуки сонячних октав. Вона окликне гордовито Яскраві парки і сади, Й погляне в сутінки розмито, Щоб старти вересня сліди. […]
Ви, мамо, знаєте, що осінь вже дощить, Горіх в дворі скида розкішні шати, А на душі так сумно і мрячить, І в квітнику мов пусто біля хати. Ви , мамо, знаєте цей рік вродило груш, Гілки обвисли до землі плодами, Дощі змивають чорнозему туш, Й думки лягають мокрими слідами. Ви, […]
Вмирають люди без Причастя! Вмирають вбогі й паничі, І є в них жалюгідне щастя – Їм колють опіум вночі! Стають скляними зразу очі, І бАйдуже навколо все, А поруч сито біс регоче І кігті, скорчившись, гризе! Оця душа – його робота, Ще одна зірка на погон, Риплять пекелнії ворота, Жде […]
Між небом і землею, На двох одне крило, На зустріч із зорею З тобою летимо. Ти ніжно пригорнешся, Рука в твоїй руці, До мене повернешся Через кордони всі. Хмаринки кучеряві, М’якенькі,наче пух, Мов баранці ласкаві, Все просяться до рук. А ми з тобою в небі, В коханні летимо, І вже […]
Блистять опівніч громовиці, Пожовклі листя шелестять… Як просто гинуть українці, По ним оркестри не дзвенять! В канаві наспіх пригорнули Землею тіло молоде – Вітри над хатою війнули, Де дівчина солдата жде… Упало люстерко і трісло, Лампадка згасла у куті – Пропав козак, пропав безвістно, Пропав, як коло на воді! Яр […]
«Себе простити» Я хотів би тебе зненавидіти Може менше буду кохати…. Ті слова останні пригадувати І ночами глухими страждати Я хотів би тебе пробачити Непотрібні, всі файли витерти Більш ніколи тебе не бачити Тільки як же себе простити Я хотів загубитися в натовпі Розчинитись між сірих вулиць Опинившись […]
«Синоптик» У почуттях синоптик обіцяє дощ Холодний вітер, лютий неминучий Блукав ший між бетонних площ Мов поцілунок прощально болючий У почуттях синоптик обіцяє зливу Солоних сліз, емоцій і вогню Коли побачиш ти її красиву Таку жадану, зовсім не твою У почуттях синоптик обіцяє грози Сварок, бездонних непорозумінь Такі […]
«Вуаль» Я підійму твою вуаль І зазирну тобі у очі У них побачу я печаль І твої роздуми дівочі Я зазирну в їх глибину У невідомості порину У них я досі неживу У них я досі просто гину… Я підіймусь на Еверест Переступивши через себе І донесу […]
«Ракети» Я хочу бігти, бігти в нікуди В світ за очі, від клятої планети Туди куди не ходять поїзди Туди, куди в злітають лиш ракети Куди подалі, від твоїх очей Вони і так принесли стільки болю Куди подалі від пустих ночей Лиш рани так, свої лихі […]
апроси мене на каву, Запроси у свої сни, Чекаєш смирну і ласкаву? Послухай казку і засни. І я прийду у сон посеред ночі, Відкрию хвіртку, щоб не розбудить. Залащу, зацілую твої очі, Все залікую, що в душі болить. І буде ніч у вікна зазирати, Нам заздритиме кожна із зірок. Ми […]
У світі невидимих снів. У світі відвертих думок. У світі несправжніх кольорів, Жила дівчина, що не читала казок. Вона посміхалась світанку, Вдихала аромат кави. Щаслива була з самого ранку, А серце зігрівали різні забави. Вона ніколи не читала казок… Вона створювала їх сама. Із тисячі ідей і думок Вибирала найкращі […]
Ніжну душу скував у кайдани, Для бажання поставив капкан… Очі твої – то злі океани, А слова, як безжальний вулкан… Все ж я вдячна тобі за синочків, За моїх пречудових дітей… А між нас… пересохли струмочки Від мовчання оглухлих дверей. 21.09.2018.