Не зустрічається в любові, Прекрасний поклик чистих душ, Не п’ють вони з очей медових, Нектар солодким дзвоном груш, А все прощаються в розмові, Язик – перо, із серця – туш, Надпита біль у кожнім слові, В чорнильних потемках калюж.
Daily Archives: 22.04.2020
33 posts
Без біганини. Без епох. Без стресів в боротьбі за істинне Рости тихенько, наче мох, Допоки серця жар не вистигне, Не зазнавати впливу зваб, В житті не тішитись хлібиною, І не кохати раз хоча б – Не називатися людиною.
Чи добре в тебе все? Не знаю. І ти мовчиш, і я мовчу, Щоночі в небо поглядаю, Зірки рахую досхочу. Збиваюся. Тамую подих. Гарячим чаєм тішу кров. І чую: Бог іде по водах, Та гомін слухає дібров.
Іди за мною, люде мій, Забувши біль і труд даремний, В країну дум, країну мрій, Яку вимолював таємно. Іди, не бійся, я веду Скрізь пастку хижої пустелі, Тобі судилось на роду Нову побачити оселю. Отут життя вартує гріш, А там – цінуються таланти… Чого ж ти, люде мій, стоїш І […]
Поговори зі мною вітром, Холодним відблиском калюж, Додай відтінків до палітри Порожніх днів, порожніх душ. Торкнися місячного сяйва І янголу почисть крило, Твоє добро не стане зайвим (добро ще зайвим не було). Врятуй мене від вигорання Цієї тихої пори, Моя печаль. Моє світання. Поговори. Поговори.
Не вір мені. Мої слова – це подих, Який щоранку ходить по воді, Він губиться в століттях І народах, Стоїть стовпом У Бога на суді. Не вір мені. Хіба такі бувають? Звичайно ні, Хіба що у книжках, Таких не кличуть, Бо таких не знають, Даремно не тримають У думках. Мене […]
-А що важче(у Агати Якось спитала Ліза): Один кілограм вати Чи кілограм заліза? -Однаково(тут від Агати Відповідь почула Ліза). -А як впустити 1 кг вати На ногу чи 1 кг заліза?..
Глава 6 “Ранок” Ранок у мене видався важким. Дуже голосно дзвонив телефон. В мене боліла голова, але все ж, пересилали себе, я сіла на ліжку. Телефон лежав на підлозі і все ще видавав свої нестерпні звуки дзвінка. – Ало. – відповіла я підводячись з ліжка. – Чому так довго не відповідаєш? – […]
-Я й також дружина (Мовив Іван Бивня): Євро-називаєм сина, Ну,а доньку-Гривня! -Ні.Ідіть на вихід до дверей З чудними забаганками!.. -Чому(називають же людей Марками та Франками)?..
Нас познайомила зима, Весна з”єднала долі. Щасливіших за нас нема, Вінком ромашок в полі Вінчало літечко обох, Медами пригощало. Проживемо, якщо дасть Бог В злагоді літ немало. Стрінемо осінь та її Не впустимо в серця ми. І підемо рука в руці Життєвими стежками. А як снігами замете Все віхола зимова, […]
. . . . ЦВІТУТЬ САДИ ВИШНЕВІ. . . . . . .Цвітуть, цвітуть сади вишневі, . .І білим цвітом милує Природа. . .І дні, і вечори квітневі – . .О, мить! Яка велична насолода! . .Немов прекрасні наречені, . .Квітують білі – білі ніжні вишні, . .І листя молоде […]
. . . . ЦВІТУТЬ САДИ ВИШНЕВІ. . . . . . .Цвітуть, цвітуть сади вишневі, . .І білим цвітом милує Природа. . .І дні, і вечори квітневі – . .О, мить! Яка велична насолода! . .Немов прекрасні наречені, . .Квітують білі – білі ніжні вишні, . .І листя молоде […]
Життя швидкий потяг,облич круговерть, Народження старт, а на фініші смерть… Вокзали, зупинки,нема вороття, Летить швидкий потяг, на ймення життя. Розкачує швидкість благенький вагон І з серцем коліс перестук в унісон, Шаленство вітрів, сліз дощі, і жага Щасливі миттєвості, горя вага, Прощання і зустрічей вічний потік, Із потяга долі ніхто […]
Хижаки живуть поміж нами, Надягнувши добра личину. Прикриваючи злочин словами, Брешуть, й брешуть усім безупину. Вчора сині, нині червоні, Завтра глянеш вони уже й білі. Головне у провладному лоні, Все піде для досягнення цілі. Головне щоб корито близько, І можливість шикарно жити. Лише совість плазує низько, Це еліта?! Та […]
На лавці під двором самотня біль стареча, Вдивляється у шлях, біжать в чеканні дні. Колись в її дворі сміялася малеча, Вертали у гніздо лелеки навесні. Вона ще молода, в руках усе горіло. Наварить, напече, попорає в дворі. Короткий сон вночі, давав наснагу й силу, Лягала в глупу ніч, вставала […]