УРОКИ МУЗИКИ Глумливою іржею лягає на руки втома. Важка і заціпеніла. Атрофована. Я не можу поворухнути пальцями. Вони мертвецьки побіліли. Їх можна різати, щипати, бити. Не відчуваю. Кров безапеляційно відступила з судин. Їй тут не місце. І нині, це наче не мої, а ляльчині, білі-білюсінькі руки. З доглянутим, ніжно-рожевим трафаретним […]
Daily Archives: 21.08.2020
27 posts
Літній дощ… І ніжна прохолода Напуває землю до глибин. Так п’янить ця свіжість і свобода. Простягається небес ультрамарин. Теплий дощ… Він піснею чарує, Барабанить, в кронах шелестить. Хай весь світ мелодію цю чує І хай час зупиниться в цю мить. Кавою зігрію себе вранці, Спокою радітиму в цей час. Під […]
Надходить час для листопаду, Туманних ранків, холодів. Приходу жовтня осінь рада, Сезону затяжних дощів. Повільно настають морози. Ховаюсь, кутаюсь в пальто. А осінь заморозить сльози. Печалі не скажу я «стоп». А листя швидко опадає, Не лишить золото слідів. Я знову осінь проводжаю У край туманів, в місто снів.
Ти – ніби кава. Запашний. Гарячий. З корицею, з ваніллю. З молоком. Легкий, як мокко. І міцний, неначе Рістретто. З незабутнім присмаком. Як лате-айс. Холодний, свіжий. М’ятний. Як капучіно, ти мене п’яниш. І твій цілунок наче шоколадний. Як львівська кава, вранці бадьориш. Як віденський еспрессо, ти вершковий. З кислинкою, і […]
Рання осінь блукає садами. Не холодна вона, зовсім літня. Розмовляє тихенько з вітрами, Гонить хмари у небі блакитнім. Рання осінь дощами не плаче. Літнє сонце вона закликає. Карамельно-медова. Гаряча. Сміючись, жовте листя зриває. Тепла, щедра. Така пустотлива. У лісах пісні дивні співає. Любить яблука, груші і сливи, В довгий шлях […]
…жовтий миючий засіб ллється по зап’ястку веселий песик кусає за п’яту біла сорочка прикриває ноги і весь вечір довгий малюю любов…
Обійми мене поглядом ніжно, Теплим подихом літніх ночей, Доторкнись блиском ранку маніжно, Щоб проміння лилось із очей. Зачаруй ароматом рахманним, Чай на зіллі із трав завари, І легким, обережно спонтанним Рухом сон із чола обітри. Ніжний серпню, від спеки хмелію, Й від щедрот твоїх в солоді днів, А в душі […]
Одного разу в Радомишлі… Про те що на меблевій фабриці сьогодні дають зарплату знало все місто. Жінки з підозрою поглядували на мрійливо замислених чоловіків. Ті в свою чергу вже уявляли як абсолютно випадково, ось тобі хрест,люба, зустрінуть Васю- Петю-Колю , які теж , о диво, отримали зарплату і «сообразять на..» […]
Цілує сонце колоски налиті, Яка ж бо щедра матінка-земля. Вкраїно люба, наймиліша в світі, Найкраща ти і зблизька, і здаля. Гостей стрічаєш ти із короваєм, Які з душею щирою до нас. Ніхто на тебе хай не посягає, Давала ж завжди відсіч ворогам. Вставала з попелу і розправляла крила, Барвінковим квітчалася […]