Доля Намагалася тебе кохати, Намагатимусь бути собою Хоча мені й важко Та очі накрились журбою. Робитиму щось я хороше Вірною буду я тобі Щовечора, знаєш знайомі, Та ми випадкові Намагатимусь сум я терпіти Розповіді хаотичні Та погляд на згадку Спалахує так еротично Буду я полум’ям зранку Опівночі […]
Daily Archives: 16.09.2020
28 posts
Какое право имею я писать Стихи, в которых жизни я учу, О том, что нужно делать, А сам сделать не могу. Ведь должен автор сам примером быть, И лишь потом в стихах своих учить. С этим всем я долго размышлял, И к выводу пришёл я одному, Что писать стихов, тогда […]
З квітоньки на квітку Метелик літав, Жовті свої крильця Сонцю підставляв. Він ніби промінчик Крихітний його І яскраво світить Міні-літачок. Хоч прожив так мало, Лише день чи два, А тепло зосталось, Душу зігріва. 2016 р.
Сьогодні забрела я в ліс осінній, В безмежний світ вологи і мохів. Серед ожини заховався вечір. Мабуть, сюди за мною він забрів. Химерні тіні сосен в підвечір’ї, Мене ховали ніжно в самотині. І десь високо, на самім верхів’ї Гойдались зорі в тонкім павутинні. Ліс. Вечір. Місячне узлісся. Приходь і ти! […]
Тебе ніколи не покину, мені сумління не дозволить. Якщо роблю якісь похибки, то виправляю їх з любов’ю. У мене є жива надія, що розуміємо обоє. Здійсняться наші добрі мрії, якщо вповатимеш на Бога. Тобою дуже переймаюсь, здоров’я випросить благаю. Тривожусь, з усіх сил тримаюсь, від серця щирого кохаю. Мені наснилась […]
1 Це було просто справжнє Божевілля – Твої блакитні очі в осінніх хмарах Палали зорею, немов надія, Остання надія для людей живих… 2 Я бачив очі твої блакитні Над срібним дзеркалом Дніпра І вони були туманом оповиті І мерехтіли зоряно, немов діамант… 3 […]
Ох мрії, мрії – мрійте… Даруйте оберемки хризантем… Надію сійте, сійте… Створіть із дійсністю тандем. Насіння завжди зійде, Посіяне з любов’ю і теплом… А до мети ми дійдем І повз ліси, зарощені зелом… ©Ален Ветс