Львів і осінь. Тонке поєднання. Львів і осінь.Поезій струна. Львів і осінь. Десь поруч – кохання. львів і осінь. Століть сивина. Львів і осінь. Летить павутиння. Львів і осінь. Парад львівських площ. Львів і осінь. Химерне творіння. Львів і осінь. І тиша. І дощ…
Daily Archives: 01.11.2020
24 posts
..Дощами зустрічає листопад.. ..то стихне..то завзятіше закрапа.. ..то знову мрячить..Небо затягло.. ..за сонечком сумує..ніби плаче.. ..Ще верби над водою зеленіють.. ..трава зелена вздовж доріг..як є.. ..така волога і доволі тепла осінь.. ..лиш тільки мряка смутку додає.. ..А десь у горах знову випав сніг.. ..і білим покривалом вкрило схили.. ..земля готується […]
Осене, прошу застинь, Залишся хоча б на хвилину. Чуєш, у небі ключ Пісню співа журавлину. Осене, ти тільки глянь, Твій ліс жовто-багряний. У цій неймовірній красі Залишся ще трішки із нами. Осене, ти не спіши, Дай оку намилуватись. Як в твою спокійну красу Можливо не закохатись. Осене, благаю застинь…
«Незнайомка» Ти загубилась в осені, як листя у калюжах, Між перехожими, і між облич, закутих в маску. До почуттів твоїх цей світ зовсім байдужий Шукаєш ти, щоб щезнути хоча б одну відмазку Ти загубилась в осені, у вітрі й холоднечі Вони так підло пронизали до кісток […]
1 У гуцульського весілля Є Божий вимір : Батько і матір – Це Христос і Богородиця… 2 Наречений і наречена Стоять на колінах І благословляють закоханих Батьки урочисто… 3 У гуцульського весілля Є подих століть І сонця мідь, І вічне кохання…. 4 У […]
Тут біль, в душі, є смуток. В очах горить вогонь, Але чомусь він мутне. Тускніє… й лише димок. Летить, згаса, він вгору. І в небесах – про допомогу… Він ніби просить серед хмар. Бо вже немає сили, Терпіння більше – й сліз. Тремтить рука надії, Ледь віра мерехтить. Любов […]
Кто летает за окошком, c неба бросит лепесток? Это ветер разлетался, у него путь недалёк. Он уносит во тьму ночи да под полною Луной быстрых ведьмочек, охочих к перелёту в час ночной. Это ведьмочка летала каждая да на метле и они не уставали: Хэллоуин во дворе. Взмывают […]
Смерті ніхто не чекає, Вона завжди приходить сама. Її нікому, ніколи, ніхто не бажає, Вона темна, жорстока і зла. Її очі горять від жадоби. Вона ладна забрати все. Смерті люди усі до вподоби, Але людям смерть – це одне: Це рана, що завжди сочиться І загоїтись не може ніяк; Це […]
Коли зарадити не можеш, Біді в своєму ти житті, Нічим, ніяк не допоможеш, Усе пливе у сум’ятті. Ти розумієш, що безсилий, Чудес на світі не буває. Ти розумієш, що безкрилий, В людини крил давно немає. Біда, як хуга, свище, виє, Шукає скрізь собі покірних. У дім вбіжить і довго ниє. […]
Чому без тебе сумно так? Чому все так, а не інак? Чому я поглядом тебе шукаю? Чому без тебе я страждаю? Чому такий жорстокий ти? У своє серце ти впусти, Мою любов, мій страдний біль. Байдуже, що в серці в тебе заметіль! Її розвіє моя вірна любов, Що так палає […]
Твои руки, словно сталь Никак забыть я не могу И пряча личико под вуаль На вены рук твоих гляжу. Глаза твои горят в любви, Они хотят что-то сказать, И я прошу, ты не молчи Ведь мне не надо нагло врать. Губы шепчут непонятно, Пытаюсь что-то разобрать. Я думаю, и это […]
Для щастя треба зовсім-зовсім трохи: Жива-здорова – то і слава Богу. І найцінніші, що там не кажи, – То чиста совість, спокій на душі.
Я втомилась… Загубилась, Я попала в нікуди, Я пропала… заблудилась… Хто підкаже йти куди! І незнаючи дороги Я біжу туди й сюди, Оббиваючи пороги, Я шукаю де знайти? Безтурботну ту дівчину, Іскорки в очах якої… Освіщали ту стежину По якій ішла із школи. Дім вона хотіла рідний Де любов панує […]
Безмежно вдячна, Боженько, тобі За той момент, коли подарував мені ти крила, Коли відчула вперше я життя в собі, Коли напнулися долі вітрила. Благословенним будь же той момент, Коли тебе, моя красуне, народила. Спасибі, Боженько, тобі за комплімент, Любов і ласку, в якій я квіточку зростила; За пишний сад в […]
Жовто-гарячим золотом засяють осінні дні, де сонце золоте, і лагідне тепло триває, земля вже на спочинок йде. Улітку й навесні вона зростила земних щедрот різноманітний плід, та ось уже пора їй відпочити, часу життя триває хід. Тремтить із вітром лист, шепоче, може й думки навіює тобі, але які […]
Ходить, будить — нічку лудить, срібний місяць чарівний. Його люди не осудять, він безпечний, бо німий. Із за хмари виглядає, дивовижністю горить… В кожну душу зазирає, всім сподобатись кортить. Не похмурий, величавий, не змарнілий — молодий, чепурний такий — яскравий, білолиций, мовчазний… Не хотіти — не горіти у безмежності вогнів. […]