Привиди минулого тривожать, Без дозволу приходять у думки і сни. Благаю, допоможіть їх прогнати, Бо мене поглинуть вони. Поможіть молю, кричу, Хоча б один прожити «чистий» день. Бо там в кінці я не знайду, Хоча б своїх тіней.
Daily Archives: 06.11.2020
11 posts
Її очі блистять героїном. Руки тягнуться до порожньої пляшки. Зазвичай вона носить маски. На свята – Лукреції. Зранку в’яже старі шнурівки. Підперізує колись гарну талію. Читає зі стіни обдерту євангелію. У суботу – ветхий завіт. Вечір п’яну приводить додому. Роззуває загублений черевик. Заводить будильник, ковтає язик. В ногах покривало Ноя.
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/zharko-parko-nache-lito/ Вербиця наче стрижена: каре тут хоч куди, розвіяв вітер гілочки. цвітуть наче квітки, а ще медунки білої чудовий аромат, хоч лебідь не видніється, та качечка тут птах. А ще павич із дерева, сова і дідуган, із дерева поструганий неначе справжній пан. І дятел наче стукає по дереву […]
Поема-апокриф в 3-х частинах І ЧАСТИНА Господи, Господи, Господи, Голгофи чорна хмара Нависла над моєю головою, Народжуючи Образ Твій – Закривавлений Господи З обдертою шкірою до артерій, З глибокими порізами на грудях, Спині, ногах, Та поглядом […]
Трохи вогко і зимно. Небеса – невеселі. Ходять подихи димні У городній пустелі. Не ворушиться слово. День від інію сивий, І Мойсей гарбузовий Всіх давно уже вивів.
“Осколки” Хочу напиться чувств вина Мечтаю ощутить сполна Твой поцелуй Моё призрение Лишь для тебя моё почтение Мой яд, мой стон, мой грех, мой стыд А нужно ли забиться в вечность? Рана свежа, она болит Круговорот и бесконечность. Осколки чувственности фраз Внимаешь слово. Ты,- на части. Мы погружается в экстаз […]
Скажи мені: чи так, чи ні… І відпусти мене на волю… Не вір ні правді, ні брехні… Проси порад у вітра в полі.
Я расскажу вам правду о земле, Какой она жива в воспоминаньях Не в черной саже скорби и золе, А в буйстве ярких красок и исканьях. Я расскажу о реках и морях, Течениях, Гольфстриме и приливах, О вскрытых, как консервы, кораблях И пятнах нефти в голубых заливах. Я расскажу вам мифы […]
Твоїх очей блакитні вогники Яскраво сяють й уночі. Такі здаються вони добрими, Теплі, мов сонця промінці. І поглядом, немов цілунками Серця торкаються мого І гріють ніжністю його, Ними ніяк не намилуюся. 2016 р.
Заспокоюй свої монологи, непотрібно свідомість картати та щоразу саджати за грати де вирують нестерпні тривоги. Відчувається стан божевілля – гамівна знову тисне сорочка. На папері нерівні рядочки влаштували безглузде свавілля. Не затиснеш безмежне у крапку не отримавши вибуху хвилю. Онімілі слова є безсилі. По сорочці чорнилами ляпки. До світанку хвилин […]