Предыдущая часть: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/feya-knyzhechku-chytala/ Выросла в горшке клубника, здесь клубника невелика, фея их в горшке растит, ягодкою угостит. Подлетайте, феи-дети, тут клубника есть в букете и растёт, и цветёт, созревает сладкий плод. Чаем угощает фея, есть клубничное варенье, есть и булка вкусная, угощайся, детвора. Угощайтесь вечером, спать ложитесь все […]
Daily Archives: 22.11.2020
11 posts
Тут бобри прийшли, питають, де Марцінківа шукають, та відразу в трьох місцях, що літає наче птах? Наче бузьок по воді, а то буде в екрані на “Вежі” й “Галичині,” та іще у Фейсбуці. Ходять бобри попри став, що Марцінків там сказав і казатимуть бобри? Так і вийде, лиш […]
Приглушить темп життєвий ,осінь насипле тем різноголосих Ось в голові вже урагани їх на сувій тоді ж на рани Дратують сни рабів рутини зими, весни домів,квартири Сердечних мар огні не гріють який тягар ! Діво Маріє ! Пощо тоді христова жертва ? як молоді вже серцем мертві
…Хоча б на мить потрапити у казку, В дитячий, безтурботний світ, І зняти з себе ту дорослу маску. Там ллється радість і лунає сміх, Де карамеллю стелиться стежина, Із неба з пудри пада білий сніг, Де ти іще малесенька дитина, Глазурний день там й шоколадна ніч…
Кажуть, що людей нам посилає Бог: Когось для щастя, когось для досвіду… А іноді з’являється той хтось, Кого ти розумієш навіть з погляду. Кого слова звучать як пісня, як мелодія, Ти розумієш кожну ноту, кожен вдох. Життя звучить тепер, немов симфонія, Коли ви разом, коли удвох. Кажуть, що людей нам […]
Ти – музикант, маестро нот і вічності, Ти – віртуоз, підкорювач стихій! Владаркою жіночої магічності – Я буду завжди в музиці твоїй! І зазвучить мінорно та елегія, Що ти створив у променях душі! Знайти і зберегти – моя стратегія, Любов серед життєво-злих дощів.
Мені здавалось, що тебе не люблю, Але у просторі зоряної ночі , Я бачу сонячну посмішку твою І блакитні, мов небо, жіночі очі… Мені здавалось, що все перегоріло І залишилась від кохання срібна зола, І я тебе пригадую в платті білому, Коли співала садами весна… Ми блукали у кам’яному місті […]
Щось на дворі блука незриме, Тихенько дихає на скло, І кіт-гульвіса під дверима Собі винявкує тепло. У грудень просяться години, Та ще не час для білих див: Ще листопад не всіх покинув. Не всі дерева обтрусив.
Осінній мокрий вечір. Я один. Сиджу в кімнаті, пи́шу сповідь – лист. Мені півві́ку. Я – християни́н, Хоч був недавно впертий атеїст. Я пи́шу цьо́го щирого листа Майбутнім поколінням, як посла́ння, Можливо хтось колись і прочита́ Мою́ душевну розповідь – зізна́ння. Ну здрастуй, друже. Як тебе зовуть- Не знаю, […]
Навіяв сум осінній день похмурий І дощ розплакався, ніяк не зупинить. У серці оселилася зажура, Не знаю чи назавжди, чи на мить. А сонечко усміхнене з”явилось В небі блакитному, минаючи хмарки, То й смуток і журба десь раптом ділись, Втішила радість дотиком легким. 2016 р.
. . К А Т Р У С Я – Частина 2 . .Той погожий сонячний ранок, у середу, розпочався для дев’ятикласників фізкультурою. Від сільського стадіону до новозбудованої школи відстань була неблизькою. І школярі, вдихаючи вранішнє свіже повітря, повільно бігли один […]