. .”НАПИТИСЬ ЧИСТОЇ ДЖЕРЕЛЬНОЇ ВОДИ, ЩО . .ВИТІКАЄ З ЯВОРА, ІЗ-ПІД ГОРИ… – З ДУШІ ЗЕМЛІ…” . . Сергій Галімський . .- Людоньки! Погляньте! – Яке чудове й миле фото, від якого так незбагненно віє – надить добром, теплом і затишком до рідної землі, до маминої хати, до батькової криниці! […]
Monthly Archives: Жовтень 2021
207 posts
. . ЛЮДИ! ЗДОРОВ”Я БЕРЕЖІТЬ! . .Світило сонце яснеє угорі, . .Була чудова восени погода, . .Цвіли квіти дивограєм у дворі, – . .Здавалося, раділа вся Природа. . .Та раптом сердитий вітер налетів, . .А темні хмари небо заступили, . .Гроза прийшла з тих незвіданих світів . .І води дощові […]
. . КРАСА, ДАРОВАНА ПРИРОДОЮ… . .РОМАШКА… Ось як чудово пише про ромашку Григір ТЮТЮННИК: . .”…у зеленому затишному храмі, вся переплетена золотими нитями сонця, на високому гінкому стебельці росла лугова цариця – ромашка. Це, мабуть, була найпрекрасніша в світі квіточка, рівна, висока… Ще й зверху прикроплена дрібною, як вістря […]
. . А ЛИСТЯ ПАДАЄ… . .А листя падає, скрізь падає на Землю, . .Кружляє коло матері останній раз, . .І я себе від осені не відокремлю – . .Чи стрінуться її листочки защораз? . .Осінній вітер віє та зриває листя, . .Зіткали дітки скрізь барвистий килимок, . .Калина он […]
А может быть приснилось всё,Моя любовь и вдохновенье,Весенних птиц густое пенье,И строки мудрого Басё? А может быть была грозаВ моем саду и в сердце тоже,И возле старой огорожи,Топталась белая коза? А может быть? Всё может быть,Любовь и сон капризной девы,Той, что с осанкой королевыУмеет верить, ждать и жить.
Когда ты маленький, но хочется быть большим, Ты прячешь лицо, мысли, тело в грим, И думаешь про себя, что ты всё постиг, В какой-то один незаметный для Бога миг. Но всё по-другому, ты так же безумно мал, Ведь ты мало сделал, но больше о том сказал, И вместе с гордыней […]
Форосская церковь, вверху облака, И море под Красной скалой, И солнце приветливо греет бока, Улыбкой звеня золотой. А в храме покой и лампады горят, И светится праведный лик, И с Богом о вечном в душе говоря, Ты Веры наполнишь родник. Той Веры, которая крепче скалы, И глубже морской глубины, Той […]
Возьми факел, тот самый, который осветит твой Путь, И зажги свое сердце, которое тлеет годами, И молитву простую: “Спаси, сохрани” не забудь, И найди свое счастье под боком, а не за горами. Отпусти свою боль, ту, что ранит сильнее меча, Отпусти и прости тех, которые боль причинили, И пусть денно […]
Я созерцаю мир вокруг себя, Без мелодрам, напрасных ожиданий, Без лишних слов, неискрених свиданий, И каждый день прощая и любя Себя, друзей, и, если есть, врагов, Простых прохожих, рыжую собаку, Седую тучу, ту, что любит плакать, И небо синь без зримых берегов. Я созерцаю мир вокруг себя, И тишину, наполненную […]
Я бы хотела уйти, ощущая тепло И понимание жизни хотя бы на йоту, Помня, что я этом мире любила кого-то, Многих кого-то, с которыми мне повезло. Я бы хотела уйти, сохраняя в душе Веру в единого Бога, который всё видит, Веру в Того, кто тебя никогда не обидит, Веру в […]
У кожного власний сценарій життя,Побачити хочеться долі красу,Та тільки омріяність, часом в’язка,Болото затягне… роки промайнуть. А простір так любить мінливість живу,Поспіти б за рухом відвічних планет,Спроваджуй химеру солодку… п’янку,Хіба це життя? Завалящий проєкт…
А вечер обнимает тишину, И нежно–нежно шепчет ей на ушко : “Я так люблю! Люблю тебя одну!” Горят румянцы – ( скромная девчушка) И разливаются закатом в синеву… На горизонте – розовые нити… Во сне всё это или наяву? Вы никому о том не говорите! Ведь вечер обнимает тишину Украдкою… […]
Задумалась. Заколихала річка, Немов би сон побачила з тобою. Навкруги тихо, тільки дика качка, Все бавиться, пірнає під водою. Пливи мій човник, трішечки помрію, Душі не досягти все ж рівноваги, На воду гляну, очі бачу й млію, А то лиш пробігають, мабуть, хмари.
“Гамлет” Б.Пастернак (русинська версія) Стихло всьо…Я сто́ю на помості, на стовпа плечима ся я спер… В чаші, котру завтра мушу пити, мед а чи гіркоє, ги попер? Я в прицілі, я пуд мікроскопом, всім открытый стою,напоказ; Прошу: Боже! воля твоя! боком най мине ня чаша на сись раз! Я приймаву […]
Медведя угрюмого Гризли Печальные мысли загрызли, Безрадостно по лесу бродит Тоску на соседей наводит. Мечтал он солировать в хоре, Да планы расстроились вскоре. Нехватка хорошего слуха — Причина поникшего духа. И мечется словно в горячке, Медведи давно уже в спячке, Но нашему Гризли не спится, Не может с провалом смириться. […]
Навряд грибники ми завзяті,Та лісом пройтися це щастя,Багацько диковин насправді,Неспішно природа зібрала. Ось дивно красується поряд,Позер мухомор, ох яскравий,Стоїть розсипає довкола,Манливі насичені фарби. Говорять краса світ врятує,Та віриться, мабуть, не дуже,Тож краще без жодних напружень,З опеньками підемо друже.
Жінок довкола багато,Та тільки вабить єдина,Вона, мов зоряне сяйво,Коли погода мінлива. Кирпата, часом нестерпна,Маленька бестія, вихор,Смішлива, ніжна, сердечна,Якщо про неї лиш стисло. Йому хтось скаже, навіщо,Дивись на себе, ти ж красень,Людських не чує насмішок,Знайшов кохання він справжнє.
Нно, типирь держися, Йванку –зрана йду я на вадаску*!Лиш пудве́ду макіяж(буде тіпа камуфляж):очи тушшю наведу́,губкы тоже нафарблю́;Волос мій удавкы круче,кой го з бігудів розкручу!..“Чучело!” ‘сь кричав учора –ннись ся прячеш? От умора!Вже ‘сь “п’єро”, не “арлєкін”?Ги общипаный павлін!..Всьо! Походков “от бедра”(брысь з дорогы, мелюзґа!)на охоту йде Маруська…Я за “чучело” помщуся! […]