Знищувалася культура та мова, За чужою, свою ледь тримали. Очі закриті, вказана дорога, По ній біду вони простеляли. Укладалися в мізки, немов плити, 25 кадри моноліти (для поняття) Як же добре у цій країні жити, Де особистість, ворог й прокляття. Українська мова, як в горлі кістка, У режиму так сильно […]
Monthly Archives: Січень 2023
37 posts
Кібела кидає важкі зерна В зораний ґрунт Аркадії Орачами-кіклопами – Велетами залізного плугу, Що зазирають за пагорби Оком своїм вогненним І думають, що то не зерна, а зорі, Що то не Аркадія, а безодня У якій все розчиняється І все народжується. Навіщо вони ріжуть плугом Камінну землю кентаврів? Хіба не […]
Морози Зібралися купкою люті морози Рипінням доносились їхні погрози. Ходили по колу, шукали шпарину, Трудились потрапити в нашу хатину. Шаліли колючі. Скрипіли зубами. Й пішли геть, невгодні, з пустими торбами.
Козу Маланка водить і щедрує, Зерном Василь на щастя засіва, Морозко квіти на шибках малює, Січень уже вступив в свої права. Щедра кутя, за нею і голодна, Йордан освятить воду в криницях. Зійде на всіх хай благодать Господня І радість хай панує у серцях. 2005 р.
Оченьку моє, будь завжди суворе, Навіть коли в полі твого зору Лиш моря зі сліз, з болю гори І хижак, що зветься страхом тяжкохворих. Сила весь твій відчай переоре. І погасне жаль так, як гаснуть зорі, Щойно промінці заспівають хором Про яскравий день, радощі прозорі. Збережи себе, навіть якщо горе. […]
То дощить, то снігом сипле, То вкриває все туман, Як мала дитина хлипа Той вітрисько-хуліган. Ось такий він місяць грудень І морозів ще нема. Заметілі іще будуть, Розгуляється зима. Віхоли та хуртовини Все навколо заметуть І морози прийдуть сильні, Ще зимі холодній буть. 2022 р.
Тихіше. Ти все ж, не поспішай, У кожного є свій час, Даму з косою не спокушай, Вогонь твій зовсім не згас. І не думай про це, навіщо, Просто йди собі вперед, Може нагорода найвища, Там ще солодша за мед. От бачиш, заблищали очі, Ти був здатись готовий, І до чого […]
Вакула зірку з неба, Дістав милій в подарунок, Він парубок що треба, Заробив свій поцілунок. Лиш чортяка лиходій, Знав тільки зірка ця відкіль, Він на площі червоній, Замість неї гарно сидів.
Скільки себе пам”ятаю – Завжди й всюди я співаю, Бо пісень багато знаю, Вони жить допомагають. Так. журлива серце крає, Жартівлива звеселяє,Віру в краще теж вселяє,В дім надію закликає Та любов”ю зігріває,Ще й коханням огортає І на творчість надихає. Як без пісні жить – не знаю. 2016 р.
Покрила ніжною ковдрою, Білою, свою голову, Їй зовсім темно, не холодно, Не залежно від кольору. Це так вміє спочити вона, Коли не бачить нічого, Навіть ота душевна рана, Теж, не відчуває болю. Такий коротенький тайм-аут І знову в чудовій формі, А ця фраза працює, мабуть, У мене все буде добре!
Проныра противный холодный сквозняк Без подлостей гадких не может никак. Способен пролезть в очень тонкую щель, В мышинную норку в прикрытую дверь. Куда проникает – в том доме беда Чихают и кашляют мышки тогда. Гулять не выходят, в постельках лежат. Так жалко болеющих крошек-мышат.
Ріміні – це каламар старого монаха, Що пише хроніки готів-варварів Пером цибатого журавля-жабоїда: Сірим. Бузиновим чорнилом. На козячому пергаменті світла. Ріміні – це торба рибалки-блукальця, Що серед моря вишукує берег – Скелястий – З якого добре ловити лускатих Вирячкуватих скумбрій-зірок Мереживом білих тунік. Джуліано! Тебе теж кидали в море – […]
Якби ж то в поранену душу,Немов у магічне горнятко,Додав ти солодкого трунку,Зробилася начебто янгол. Та тільки час плине і плине,А холод навколо незвичний,Чомусь відчуття лиш є дивне,Тут вітер з’явився арктичний. Тепер льодяна королева,Зробилась насправді, хоч прикро,Черствіє все більше серденько,Потрапило знов у горнило. Кохання буває жорстоке,Достатньо мрійливих потоків,Тримати застигле негоже,Тож бути […]
Сніг бореться з рясним дощем, Тут й вітер вчасно підоспів, Багато він надав проблем, Наразі тільки зрозумів. Хто у двобою переможе? Здаватися не хоче дощ, І сніг ще бореться, та схоже, Усіх угомонить мороз…
. . . . . . . .ТАКИЙ ЧУДОВИЙ ГРУДНЕВИЙ ДЕНЬ . . . . . . . . .Яскраве величне сонце несподівано виглянуло того грудневого ранку в усій своїй красі і повноті. Ніжні сонячні промені ласкаво зігрівали матінку – землю, кожне живе створіння ВСЕВИШНЬОГО. Здавалося, що надворі справжня осіння […]
. . . . . . . . . . . . . .СИНОВІ РОМАНУ . . . . . . . . . . . . . .А серденько болить, болить, сильніше б”ється, . .Душа моя так прагне зустрічі з тобою, . .Я бачу часто стежечку, що вгору в”ється […]
На фоні зруйнованих міст,У мріях своїх намалюю,Майбутнє, щасливий там зміст,У фарби вкладу я всю душу. Умилась земля від імли,Від чорного диму і сажі,Усі катаклізми війни,Змивало сльозами реалій. Незвично як сяє блакить,У просторі тихо і світло,Тривожних не чути дзвіниць,Яке незвичайне це дійство…
Не взялася льодом річка, Морозу міцного нема, Скоріше б вже темна нічка, Усі показала дива. Прокинешся спозаранку, За вікном студена зима, А згодом так філігранно, Замерзає всюди вода. Спочатку тихо ступаєш, Тож боязно, обережно, А потім сміло гуляєш, Немовби йдеш по проспекту. Зима холодна відомо, По-своєму ж гарна вона, Та […]