Березень. березень ти, березіль, Весноньку красну клич звідусіль, Проліски хай розсипа по землі, На крилах тепло хай несуть журавлі. Як щебетом птаство весну віта, Так сонечком сяють жіночі вуста. Вони ж неповторні – жінка й весна, Їм треба належне віддати сповна. Бо прикрашають життя всім вони, Без них воно було […]
Monthly Archives: Березень 2023
54 posts
Шовкові трави, квітів різнобарв’я Я – щаслива. Ти обіймаєш ніжними руками Й тепла злива Нас накриває з головою Ми сміємось, Хоч знаємо, що завтра … … Та ми мовчатимем про те, що добре знаєм. Усе на світі суєта, усе минає. Але тривожитиме пам’ять тиха злива, Де ти щасливий був… І […]
Жовтенькі кульбабки,Зібрались на свято,Сьогодні їх барви,Потішать завзято. Устелить доріжки,Яскраве проміння,Землицю зігрівши,Приходить потіха. З’явилися бджілки,Затіяли танці,З весною зустрівшись,Залишаться вдячні. Де радість, там квіти,Зоріють навколо,І скажуть всі діти,Тут дива є доторк. Веселикам щедрим,Маленька підказка,Розсіяв із жменьки,Їх янгол на щастя.
Уже скресла на річці крига, Білим килимом ліг первоцвіт. У журавликів стомлені крила, Нелегким їхній був переліт. Дочекались нарешті весни, Відпочинуть і сил наберуться Уже тут. в ріднім краї вони, Де земля і квітуча й родюча. Дасть тепла та снаги їм вона Звити гнізда і мати потомство. Вдячна пісня з […]
Говорила мама оцелоту: “Не ходи, малыш мой, по болоту. Лапками увязнеш в грязной жиже Подберётся крокодил поближе. Он моргает жёлтыми глазами, У него большая пасть с зубами, Наблюдает зорко за добычей, Жертву утащить – его обычай.” Сколько я ходила вдоль болота В жизни не встречала оцелота. Мать свою внимательно он […]
То сонячно, а то хурделить, То тепло, а то морозець. Це березень дорогу стелить Барвінком до наших сердець. Вже мати-й-мачуха жовтіє В долині побіля ставка, А березень знов снігом сіє Й вітер танцює гопака. Відкрив підсніжник оченята І щиро сонцю усміхнувсь. Для нього березень – це тато,Матусею зове весну. 2023 […]
Букет тюльпанів жовтих,Як промінь сонця ніжний,Щасливий теплий дотик,Усмішка мила жінки. Ну хто сказав цей колір,Розлуки вічний вісник,Хіба розкаже долі,Що буде, відблиск квітки. Милуйся дивом мила,Душа говорить щиро,Дивись, веселка вийшла,Леліє жовтий живо. Живи зігріта сяйвом,Де кожна барва в радість,Розбудить пташка ранком,А ти у казці справжній.
Був за́пал юний, вишня тоді цвіла, Сказав, моє ти люба, тепер життя, Плекала це душенька обережно, Бо любляче серденько безперечно. Віднині сім’я була у них дружня, Дбайлива хазяйка, начебто мудра, Старалася лайки не допускати, Ось тільки де взялися ті коханки… І в душі обламалася часточка, Як хотілося далі не склалося. […]
Чомусь згадала тебе сьогодні, Та все ж буває таке не часто, Ниточка, що почуття єднає, Хіба додає мені вже щастя. Та коли довго дивишся в вікно, Де небо хмарами так затягнуло, Минуле побачиш, мов те кіно, Дощ, інтриган спитає, не забула?
Запахла першоцвітами весна,Барвисті розстелились по долині,Пробуджується з ними теж душа,Лиш квіти пробиваються на схили. Ось тішиться струмочок ще здаля,Так світиться на сонечку незвично,Водиця кришталева, як сльоза,Світанок умивається цим блиском. Вражають дивовижні небеса,Де плинуть розкуйовджені хмаринки,І втішне особливе сприйняття,Вбирає незвичайності мотиви. Курликають привітно журавлі,Їх весело стрічаю, мов дитина,Емоції… найкращі повесні,У миті […]
Зайчикові сни У нірці хом’як спить, А що ж йому сниться? Що жито у полі уже колоситься, Що буде багатим цьорічний врожай. Спокійної ночі йому побажай. І білочка спить, Розмістившись клубочком. В своїм сні горішки складає рядочком. Запаси на зиму готує вона, Хай нічка спокійно для неї мина. А що […]
Пливла хмаринка, як лебідка біла, Їй чорна-чорна заслонила шлях. Заплакала вона і посіріла, А вся земля у крапелька-сльозах. Та незабаром чорну злую хмару Далеко так десь вітер відігнав І вона зникла, наче та примара. А білу тихо вітерець втішав: -Пливи, моя лебідко легкокрила, Куди захочеш ти собі пливи. Вклонилась вдячно […]
Отак спаде на думку,Зібрати швидко сумку,Мольберт узяти, фарби,У творчі линуть мандри. Напевне, біля річки,Натхнення прийде звідкись,Тож пензлик ніжно взявши…І що? Не маю гадки… Дивлюся, гарне небо,Вода… та темне плесо,Творю, як можу, звісно,Тепер душі, так втішно. Просила довго грішна,Відчула навіть відчай,Нараз вона завзято,Сказала, в мене свято.
За вуаллю, душевна і мила,Її ніжність, мов ласкавість весни,А буває, з’являються крила,Бо уміє прилітати у сни. За вуаллю, чутлива і щира,Її серце незвичайно палке,А буває, доволі вразлива,Про це вітру потихеньку шепне. За вуаллю, мрійлива і дивна,Її небо устелили квітки,А буває, всміхнеться зірниця,Невже вірить дотепер у казки? А яка ж вона […]
. . . . . . . . . . . . ВЕСНА ВЕСНІЄ – ЙДЕ… . . . . . . . . . . .Весна… Весна улюблена, прекрасна . .Та й завітала в рідний БОЖИЙ край, . .Природа зустрічала її красно . .І малювала дивом небокрай. . .І […]
З народу вийшов і писав для нього, Пензлем чаклував, неначе маг. Ні, не забути генія такого, Ім”я Шевченка житиме в віках. Лунає його Слово невмируще ІЗ поезій славнозвісних “Кобзаря”. Через роки в серцях і нині сущих Й прийдешніх сяє генія зоря. 2006 р.
– Расскажи-ка, барракуда, Приплыла ты к нам откуда? – С моря Красного ушла я через Порт-Саид, До сих пор от шумных кранов в голове гудит. В Средиземных водах тёплых отдыхала я Захотелось в Чёрном море показать себя. К Балаклаве подплывала, Ай-яй-яй и в сеть попала.