Трішечки вже день побільшав, Повернуло на весну Ясне сонечко у січні, Хоч вітри гудуть й гудуть. І мороз ще б”є у дзвони Кришталеві раз у раз Та в льодовому полоні Він тримати хоче нас. Кучугур понамітало, Що й не вибратись із них. Та весною вже запахли Ті сніги серед зими. […]
Monthly Archives: Січень 2024
29 posts
Колискову слухає Дитятко маленьке, У любові скупане Татуся і неньки. Плід кохання їхнього Щасливо всміхнеться. Хай життєва віхола Його не торкнеться. Про війну маля хай зна З книг та кінофільмів, В його серденьку луна Добра щира пісня. Та не забуває хай Подвиг тих героїв, Які несли в рідний край Правду, […]
На широкім лузі поміж трав зелених Блакитна незабудка росла. В осоки листочки гострі, наче леза, Ними доторкнутися могла До крихітних пелюсток-намистинок. Боялась незабудка одного, Щоб не порізатись не дай Бог ненавмисне І не пролити тут блакитну кров. Та осока хоч гостра на язичок, Але на диво доброю була, Казала:”Незабудочко-сестричко, Не […]
А ціпочок срібний-срібний Взяв до рук холодний Січень, Стукне-грюкне сильно ним, Сиплеться біленький сніг На ялинки та берізки І вербички біля річки. Кличе Морозенка-брата Вже їх кригою скувати. Сяє зірочками іній Із відтіночком блакитним На тополі та осиці. Ось такий він місяць Січень. 2024 р.
(Повість про тілорухи) Намір у мене з’явився – твердий та незламний – здійснити пересування в часопросторі, а тому направив я стопи свої в перспективний заклад векторності. Зовсім було отримав я дозвіл на пересування, як до мене зволив підійти доброчесний громадянин. І підійшовши запитав: – А чи любитель Ви, хороша людино, […]
Засніжило. засніжило, захурделило, Білим снігом усю землю встелено, Він укута її ковдрою сріблястою Теплою, легенькою й пухнастою. Не страшні тепер вітри й морози лютії Землі-годувальниці матусеньці. Навесні заврунитись їй зелено, Золотим родити влітку зернятком. 2024 р.
Оповідаючи про історію давніх гуцульських родин, що споконвіку жили в Карпатах, неможливо оминути рід, що здавна звався Вервега. Цей рід завжди, навіть в найтемніші часи вважався одним із найшляхетніших і найавторитетніших гуцульських родів. Недарма саме ватажки цього роду в різні часи – і в XIV – XVII століттях, і в […]
Розгулялася зима Не на жарт.І не сама. Вітер свище-завива, Чи то плаче чи співа. Завірюха-заметіль Снігом сипле звідусіль, Що не видно і за крок Ні доріг, а ні стежок. Морозенко теж не спить, Під ногами аж рипить. Кониками мчить трьома, Розгулялася зима. 2015 р.
Усе прощати можемо ми другу, Подрузі, сестрі чи чоловіку. Але коли підняв на тебе руку, Цього прощать не можна вже довіку. Бо коли хоч би раз показав силу На слабшім себе, буде це й надалі, Захоче щоби знов його простили І про знучання всі не знали. Прошу, ви до насильства […]