Когда закрою свою дверь И душу на засов. И не оставлю даже щель, Утихомирю боль. Себе скажу я: «Улыбнись! Не надо, не грусти!» Себе скажу: «От сна проснись. Что было – отпусти». Сама себя согрею в зимний вечер Горячем чаем с чабрецом И запалю арома-свечи: «Да… не был он отцом» […]
Iнтимна лірика
530 posts
. . ДИВЛЮСЬ Я НА НЕБО, ТА Й ДУМКУ ГАДАЮ… . .Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю, . .І радість велику на серденьку маю, . .Як ми познайомились літнього ранку, . .Згадалось, й як говорили аж до світанку. . .А потім любо та мило знову стрічались, . .І […]
. . МОЇ ЛІТА, МОЇ ЛІТА… . .Збирає осінь всі мої літа, . .Силяє ніжно на жовтневу нитку, . .Життєві сторінки перегорта, . .І мудрістю та й заглядає – видко ж… . .У дзеркалі – ще жінка молода, . .Усміхнена, з довгою косою, . .А сивина тихенько вигляда . .Своєю […]
Осінь не плутає фрази, Їй не треба пустих обіцянок, Тільки все – лише все і одразу, А не гра у свавільну мовчанку. Осінь – час тверезіти від вітру, Що пронизує наскрізь дощенту, Осінь – час все, що бУло простити. І робити на щирість акценти. Осінь – точно не час для […]
Осінній сірий дощ вже надокучив, Іде, іде, кінця йому нема. Мене ж бо й досі давній спогад мучить І я сиджу, задумавшись сама. Чому так сталось, що ми вже не разом, Хто винен, що дороги розійшлись? Невже це доля, за її наказом? А може ще зустрінемось колись? 1999 р.
Те відчуття, коли вмирає віра, А ти жива і, схоже, все гаразд: Вогонь горів колись, а зараз тліє. От тільки Всесвіт вже не той. Він без прикрас. Те відчуття, коли втрачаєш мову, Ще й без надій отримати назад. Думки спалахують і далі знову й знову. От тільки губи вже німі. […]
Ця ніченька була привітна,Так лагідно вела розмову,Немовби підливала зілля,І небо застилала млою. Пів місяця в пітьму зникало,Рум’янцю золотого сяйво,Зірниці огортав серпанок,Очікувало сонне царство. Дрімота непомітно, м’яко,Солодких додала фантазій,Метелики кружляли мляво…Блаженний сон…безмежних мандрів.
А я на Вас дививсь та був німим, Хоча душа моя кричала: – Нумо! У мене є ще стільки дивних рим! Я ще не всі пустила в люди думи! Осіннє листя падало до ніг, За рогом шлях видзенькував трамвайний, Я був німим, бо думи – не для всіх, Вони для […]
…А він сказав: «З цим болем вчаться жити» І розвернув плече у бік дверей, А я поправила у вазі квіти І гіркоту сховала від людей. Він – мій особистий вимисел, Моя несвідома мука, З душі все кохання вимів він, Лишаючи лиш розлуку. …Ми просто буденністью випиті, Хоч бУло кохання по […]
Дым Хочу увидеть, как ты куришь сигарету, Как будто с ней, ты занимаешься любовью. Как дым свой очищаешь моей кровью. А за окном, – последний месяц лета. Затягиваешь жадно её, дерзко, На миг, ты застываешь… Полумрак. Мотая мои волосы в кулак… Как молния, целуешь меня резко. Как сладок дым, […]
Холод такий, що вмерти. Світ крізь діряве дно Витік, а по четвертій Створений буде знов. Ще одна ніч безсонна, Ще за вікном вода Падає. Ще ікона Тихо в рушник рида. Дивишся в скло віконне – Хто ж ти тепер такий, А хлопченя з ікони Тулиться до руки..
І перед літом, і за літом, І в літа теплій глибині, І вдень, і в сяйві зорецвіту Ти не трапляєшся мені. А чи реальна тая мрія На цій нездоланій стезі? Зима, можливо, щось зуміє, Чи промовчить, як і усі…
Смотря на вас, мадам – Ко мне приходит вдохновение. Я душу ради вас отдам, Лишь задержитесь, здесь, хоть на мгновенье. Имея вас – такую взрачную – Внутри меня вся кровь кипит. И я так рад, что в жизнь мою – простую, неудачную Явились вы.. ведь душа моя о чувствах […]
І що тепер? Які тепер прогнози? Хто скаже чим закінчиться мені? Від слів твоїх повільно гине розум, І розцвітають білим цвітом дні. А може просто впасти і не чути, Вдивлятися у вічне горілиць? Бо в лабіринтах божеської суті Нам вистачить довіку таємниць.
. . ТВОЇ ЛИСТИ . .Писали ми колись свої листи, . .Зворушливі, чудові і дуже ніжні, . .Служив у лавах армії вже ти, . .Списав аркушів багато білосніжних. . .У ті юні і молоді літа . .Палке кохання обох […]
…Я не граю більше в цю гру В ній не можна виграти. Почуття з себе випекти, вибити, Тільки на серці кріз біль висіки Ієрогліфами, символами, знаками, Пізнавальними ознаками. Розлити кохання по венам, всередині По судинам, клітинам, молекулам. Тепер один від одного далеко ми… Але що робити з тим, (Так точно […]
Немов троянди пелюстки шовкові,Такий п’янкий цей аромат… поволі,Вдихаю солод, й розумію, годі,Душею тішуся, безсонню в обмін. Розмову, мабуть, я веду з пітьмою,Хоча кохану відчуваю поряд,Торкаюсь ніжно, пелену рукою,Кому повідати? Байдужим зорям? Мої фантазії щоночі свіжі,Тепер по місячній доріжці сходиш…Лишень зникають повсякчас події,Як тільки сонця обіймаєш проблиск. Отак на відстані, страждаю […]
В лабіринти палкої ночі Заведи мене, я не проти. Щасливенна і не наврочу. Ах, який же він, той твій дотик… Поцілунками, наче маками Укривав розпашіле тіло. Аж хотілося тихо плакати. Вії в темряві затремтіли. Розгорілося дике полум’я. Не гаси, хай до ранку тліє. Ніжним голосом шепочи ім’я, Щоби дійсністю стала […]