На високій кручі, що біля ставочка Виріс дуб могутній, йому років зо сто. В верховітті вітер знай собі гуляє, Співає і свище, віти нахиляє. Та сили такої у вітру немає,Щоби із дубочком взяти позмагатись, Бо міцний та дужий дуб отой столітній, З високої кручі бачить увесь світ він. 2020 р.
Поезія
11793 posts
Немає світла й день похмурий,Пітьма підкралася, мов відьма,Ніяк не стишиться звір лютий,Побачить хоче страх і відчай.Та тільки підлому не знати,Сильніша воля за блекаут,Сховає сонце хоч за ґрати,Вогню зсередини не згаснуть!
А ягідки на морозі солодкі-солодкі, Мов цукерки заховані в снігову обгортку. Є птахам чим ласувати у зимову днину, Бо їх щедро пригощає ними горобина.. Не страшні мороз тепер їм, холодний вітрисько,Дякують пернаті щирі й кланяються низько. Зможуть вони співаючи до весни чекати,Їм у цьому допоможе горобина-мати. 2016 р.
Якщо про війну написати,Вмираю я разом з солдатом,Життя відтепер як назвати?Яке обернулось кошмаром. Чи можна змиритися з тими?Хто пише подіям сюжети,Як людям почути новини?На місто прямують ракети. Безумний світ вже відсьогодні,Сповна доторкнувся маразму,Володар лихий на болоті,Давно зачекався на плаху.
Тебе побачила І зашарілася, Мов на побаченні Молода дівчина. А як за руку взяв Та пригорнув мене – Світилась радістю, Забулося сумне. То ж серце неспроста Шалено б”ється знов, Бо це усе любов Не кориться літам. 2018 р.
Твої очі синє небо,Немов ніч, волосся чорне,Ти не лий вина не треба,Бо занадто вже солодке. Хмільний трунок, гріє душу,Притискаєш, серце тане,Ні про що не пошкодую,Нерішучість щастя краде. Мерехтіли зорі спішно,Повтікали, та й не дивно,Тож серпанок вкутав світло,І додав бажання вихор. Невгомонна, мила осінь,Це кохання, що поробиш,Лиш почула щиру сповідь,Закружляли враз […]
Ворожими ” Градами” стріляна Та мінами рясно всіяна, Слізьми материнськими зрошена Моя Україна хорошая. Обкрадена ти олігархами, Обманута горе-владою, Щоденно рясніє могилами, Але для мене ти милая. Нестатками й бідами змучена, Але всеодно ти квітучая. Люблю і багатою й бідною Свою Україну рідную. 2015 р.
Едвард: Сон – це тканина з овечої шерсті, В яку загорнули сувій з портоланом. І що тоді лишиться лелекам-апостолам Що летять на озера кольору Сонця? Філіппа: Зафарбуй оксамит сьогодення Пурпуром запашних троянд острова Чи може човна, на якому сумує лев, А сова все літає і шукає мишву. Едвард: Я годував […]
Хмурий-хмурий день грудневий, То мрячить, то сніг іде, Низько нахилилось небо, Ніби ось-ось упаде У міцні землі обійми Там за обрієм ясним,Вітерець холодний віє, Ще суворій буть зимі. 2025 р.
Подаруєш квіти мені Та у коси вплетеш ромашку. Ті далекі згадаєш дні,Коли юність кохала палко. Подаруєш своє тепло, Яке душу мою зігріє. Почуття, що колись цвіло І тепер у серцях зоріє. Подаруєш мені вінок Із надії, віри й любові, Бо з тобою, коханий удвох Йти разом все життя готова. 2015 […]
Одягнувши валянки та сірий кожух, По снігу глибокому йде до нас дідусь. З нетерпінням радісно його зустріча Весела та гамірна наша дітвора. Звуть цього чарівника святий Миколай, Кожному даруночки він приносить, знай. Чемним та слухняним іграшки кладе Під подушку уночі, як ви всі спите. Вередливим різочку вчепить на гвіздок, Бо […]
Знай, ніжність ходила так близько,Як тільки слова полилися,Лунали хоча і притихло,Була в них якась таємниця.Той вогник тепленький відчувши,Знай, ніжність ходила так близько,Скоріш готувала дарунки,Немовби мрійливе дівчисько.Та швидко щось ватра затихла,Поглянь, не горить у каміні,Знай, ніжність ходила так близько,Навколо гуділи метілі.Останні краплини в серпанку,Лишились у тиші застигло,Потрібно зробити розв’язку,Знай, ніжність ходила так […]
Чомусь згадала, твоє обличчя,Та все ж буває таке не часто,Минуле, ніби пожовкле листя,Від часу дійсно втрачає сяйво.Погода нині похмура, мрячна,І темні хмари прийшли надовго,Ворона чорна тутешня дама,Сидить на гілці неначе морок.Так сумно стало, душа застрягла,У тому болю…навіщо зараз?Невже остання в вікні троянда,І колір жовтий, насправді натяк.Поникла ружа… вона, мов привид,Ще трішки […]
Окрилена коханням, Розкрилена піснями У синю даль лечу Із віршами-птахами Крізь сонце і тумани Й мереживо дощу. Неначе ластів”ята, А їх вже так багато Випурхують з душі. Полинуть поміж люди, Якщо читати будуть, То значить варто жить. 2022 р.
За вікном хурделиця, подруга зими Всі стежки-доріженьки снігом замела. А в шибку постукала синичка крильми, Зголодніла пташечка до людей прийшла. Поспішили бідную та й нагодувать: Хліба крихту кинули, дали ще й сальця. І пташина голосно пісеньку співа, Це її найкращії вдячності слова. 2015 р.
А знаєш, як добре поволі,У просторі душі зігріти,Полинеш немовби Адоніс,Згадавши кохання утіхи. Торкнуся волосся рукою,Всім тілом відчуєш бажання,Тож нічка огорне любов’ю,І прийде солодке єднання. Космічна є магія дивна,Зірок незвичайне старання,Вона полум’яна, нестримна,Розпалює Всесвіт багаття. Настільки несхожі планети,Пізнали чуттєвих захоплень,Хай повз пролітають комети,Вколисані ніжністю двоє.
