Про що мовчать твої вуста? За ким твоя душа сумує? А по щоці тече сльоза, Скажи, кого тобі бракує? Невже його? Невже і досі ти чекаєш? Надії марні у думках снуєш І без взаємності кохаєш? Чому ніяк не згасне вогник? Жевріє досі, як на зло, Страждаєш ти і […]
Поезія
11819 posts
Люблю осінь, заціловану дощами, Залюблену й загублену в лісах, Розбещену, розхристану вітрами Знеможену від полюбовних чвар. Запалену хмільними кольорами, Сп’янілу від цілунків між трави, Змальовану майстерними мазками В картинах, віршах й просто на стерні… Розкидана копицями по полю, Розчесана туманами в ярах. Без сорому,без остраху,без болю Краде в природи свій […]
Мамина молитва Заглядає місяць крізь фіранку, Розсипає світло зірочок на ганку, Ніч в своїй прекрасній тиші, Усі сплять, лиш мати немовля колише. Просить Бога про його здоров’я, Довго молитвИ читає, Прихилилась до колиски, Біля неї ж засинає. Світить сонце рано-вранці, Син у школу поспішає, Настанови мати дасть, […]
Юнак молоденький троянду вгледів, Трояндочку в чистому полі. Немов би на крилах до неї летів І любувався красою доволі. Трояндо, трояндо, така молода, Трояндо, ти в чистому полі зросла. “Трояндо красива, зломлю я тебе. Краса твоя так полонила мене!” “Щоб ти пам’ятав мене, я уколю, Бо болю терпіти я страх […]
Обійми мене міцно і ніжно Бережи від кошмарів вночі. І мені абсолютно не буде тісно, Головне не пускай, прошу. Зачекай. Обійми мене, пригорни до грудей Можеш просто ось так помовчати. Я схилю голову на твоє плече Могла би завжди отак пролежати. Обійми мене, так як ти вмієш Цю теплоту ніхто […]
Ягодою. Спілою і соковитою. Оливо-жовтавою, майже янтарною ти видаєшся мені. Нестерпно отруйною, манкою, без виходу, без сподівання, з чорним насінням біди на самому дні. Течеш. Пальці липкі. Злипаються клавіші: в них залипають слова. Слушні думки. І воля. Літери липнуть… літери… Ллл… “Тури. Гарячі тури!” Вітер гарячий – просто в обличчя […]
Уметь быть сильным – это воля свыше, Она дана мне год за два вперед И я смогу услышать голос ниже, Тот голос, что века во мне живет, Я не смогу отвергнуть душу друга, Того что слезно просит – помоги, Я не могу сказать, Ты мне не нужен, Ведь от любви, […]
Любовь – это странная штука, В ней внезапными будут дожди, В ней нелепыми будут моменты Когда нам быть вдвоем суждены. У любви нет ни граней ребристых, Нет и даже волнистых минут, И нет даже сердечных признаний, По которым все люди живут. Мы не можем найти разобраться, Где начало, а где […]
дике поле І настояне полинами, вістрями стріл гаптоване. кибитками й бурдюгами і засіяне, і заоране. обпеченими животами курганів горбисті шляхи прокладено. маки червоні. маки, як рани сповзають цівкою-гадиною. та дике поле уже одомашнено. дике поле уже приручено. кам’янистим вологим зашморгом повростали будинки над кручами. ІІ місто поглинає пащекою (зубиська у […]
А вдома знову шелестять дощі… Додолу падає гламурне листя… І знову не приходить сон вночі, І знов душа, немов на перехресті. Злетіти б високо, у синь небес, Та в позахмар’ї вільно політати, Щоб спалах юності в очах воскрес, Щоб кожну мить життя запам’ятати. Додолу падає жовтавий лист, Малює дивний вихиляс […]
З вірності екзамен я здаю роками – Все тебе чекаю, а життя іде… Серце на частини рветься, бо не камінь. Де з тобою стрінемось? Скажи мені, де? Ти зараз далеко й не знаєш, напевно, Як я тебе кличу, як плачу у сні. Між нами дороги стоять та даремно, – Ти […]
Пішки до Дніпра, вплав до Запоріжжя. У густий Дунай умочу крило… Це ж усе моє: степ і бездоріжжя, Золоті лани й срібне джерело. Мамо, це ж вона — ненька Україна, Про яку співав кожен відчайдух. Тільки знов гірчить чорноморська піна. Тихих берегів, певно, не знайду. Мій Чумацький Шлях […]
Розчеши мені, мамо, коси, заплети у тугі джгути, синю стрічку – весняну просинь – у волосся моє вплети. По голівці погладь рукою, щоб забулися всі жалі, щоб проблеми, тривоги й болі знов здалися такі малі, як в дитинстві, що босоного топче серця тугий клубок, як же важко, помилуй, Боже!, став […]
На колінах мати плакала до Бога – Поверни ти сина, бо важка тривога. Поверни ти віру, бо змита сльозами. Як же важко жити в світі з ворогами. Руки постаріли, очі наче попіл. Як же я змарніла, сину синьоокий. Мені хоч хвилинку, щоб ти повернувся, Увійшов до хати вголос відгукнувся. Плаче […]
Дівчина полем гуляла – Вільна дівчина степна. Пісню веселу співала Про козаченька вона. Мріями землю покрила, Махом руки понесла. Як козаченька любила, Знає лиш серця струна. Ніби віки промайнули, А Україна все та! Знову дівчина чекає З сходу свого козака. Тільки лиш пісню не чути, Радості мало в словах. Струни […]
Я дякую тобі, а ім’я твого я не знаю. Я дякую за світ, в якому я живу й виживаю. І байдуже, що час пішов вже проти сонця. Ми люди всіх висот і до кінця боримося. Я дякую тобі за ріднії стіни. За батька , мати і за любов країни. За […]
А вдома знову почались жнива! І мліють жайворонки в піднебессі. В жнивних потугах схлипує земля, І колос до самого долу гнеться! Серпневі ночі літеплом пропахли, Вмирають зорепади в небесах, А ранки захлинаються у росах Й жоржини в діамантових вінках! І стелиться від хати аж до неба Прозорий день, що грушами […]
Я кожен день, рифмуючи, живу, Проходячи тут вулицями міста. Я бачу тут щодня незвідану красу, Ось ,і закінчилась осінь золотиста Вона пішла лишивши лише слід. Покривши все навколо жовтим листям. А люди,як і раніше йдуть на схід. Щоб повернутись сонцем променистим. ©TEODOR FANGER