“До тіла свої гроші ближче” – сказав Зевес, не наш, а той, у нього дім – за океаном, на Атлантичному був шторм. Колись атланти там гуляли, тепер лиш Посейдона світ, пливуть дельфіни табунами і риб летючих рій. А що ж Зевес? А він чекає, коли для газу будували гін і […]
Сюжетні, драматургічні вірші
146 posts
Видовищ бачила немало, у відомстві Феміди – новина, а тепер розглядати позов, німфа указ суд розглядав. Феміда – величава пані, завжди невидима стоїть, зав’язані у неї очі, такий лиш на роботі вид. Робоча це така одежа: в хітоні з вагами стоять, насправді, це – весела пані, і не […]
Спить Афродіта, мабуть сниться приємне щось дитині враз, присниться іграшка, чи киця, і школа, в якій все гаразд. Та раптом починає снитись їй зовсім не дитячий сон, чуже життя, обставини й завдання: вибрати стрілу заслугам в тон. Хіба ж посильне це завдання для Афродіти – юної діви? Може […]
“Яких видовищ для народу – подумав німф – в таку погоду тепер народу влаштувати, щоби було що оглядати?” Згадав: в далечині далекій, де з півночі летять лелеки й тюльпани рано навесні, прибути звідти слід весні. А із весною не щораз з’явиться знову до всіх нас Медеї краю нереїд, […]
“Ми білі, милі і хороші, віддайте наші гроші, пухнасті і слухняні, а санкції – погані. Не винні ми – то все Аїд зробив такий поганий хід: країни інші нападав, ми були проти – не питав. Тепер нам санкцій забагато і пред’являють супостати усе – від Криму до Донбасу, […]
Хрестик до хрестика мовою серця Мить щиро-лагідно творить дива, І у молитві душа озоветься, У вишиванці знайшовши слова. Хрестик до хрестика тулиться в тиші – Матері Божої образ святий, Погляд Ісуса проникливо «пише» Ніжної нитки промінчик тонкий. Хрестик до хрестика – віра й надія У великодній переспів пори, […]
Моїй Наталці Твої пелюстки хиляться од вітру, Зронивши краплі виплаканих сліз… Якби ж то сонця – в ту твою палітру Хтось таємниче лагідно приніс! Якби ж то небо зорями всміхнулось – І прихилило кращу хоч на мить, Щоби забуте дивом ворухнулось І щоби душу щастям розбудить! Щоби […]
Олені Богуцькій та Ларисі Штепованій Зустрілись серед буднів дві струни, Зітхнули всю зимову прохолоду І в дотикові ніжному весни Отримали в дарунок насолоду. У голосі вечірньої цвіло- Звучало все затаєне мовчання І тихо мимоволі заплело Ранкової забуте сподівання. Дві долі, дві стежини, дві душі, Сторінки дві однаково […]
До 70-річчя з дня народження Володимира Івасюка (за назвами його пісень) Березнево натхненна струною – Вже весна, мов колискою вітру. Світ без тебе…, та все ж із тобою – Тихо Ангел яскравить палітру… А дві скрипки – відлуннями кроків Ще вертають у білий серпанок, Де зимової казки неспокій […]
Вважаєте, що на Олімпі – спокій? А це не так, скажу я вам, бувають шторми, що Акрополь хитає і це видно нам. Кому Геката не вгодила бува найбільше, а тому, хто збагатитися можливість шукав, та незаконну, обхідну. А як же схем велика сила? Хоч і не праведна була, […]
ду до книг сьогодні на побачення, Букет із квітів польових несу. Вони мені покажуть інше значення, Миттєвостей… Незвідану красу, Примножать… Заревом осіннім І небом в ніжних кольорах, Вони є від буденності спасіння, Вони зі мною навіть в моїх снах. Мене стрічають на своїм порозі, В глиб храму власного ведуть. Вони […]
Сніжить під лютневі колеса порепаний присмуток, і бризки лоскочуть моє оцинковане пузо, зітхає турбіна від гірко-солоного присмаку, і стогне педаль, як нервове тягло попід грузом. Роз’ятрений вітер ворожить віршовані писанки, а клімат-контроль надиктовує в’ялену прозу. Вітри, певно, марять. Не час. Не трапунок для фентезі. Куди її тягне у цю снігову […]
Коли матуся ще була жива, Ми на Різдво до неї поспішали, Цей спомин душу завжди зігріва, Бо навіть зорі в щасті завмирали. У спогадах я бачу рідний дім, Накритий стіл і неньку коло нього, Із димаря у небо рветься дим, Й душа взива до таїнства святого. А на столі смачніють […]
Зустріла жінку сиву при дорозі А на щоці її застили сльози, Сльоза, що біллю серце пропалила, Непрошеною видерлась і вмить застигла. Маленька постать, та велика дума… Завмерла зелень у очах – озера суму. Що за свій вік побачила, почула? Яких висот, яких багатств здобула? Одне багатство в неї – три […]
Ой, спіткнулось серце об жорстоке слово, – Як об гострий камінь, вдарилось добряче – Плакало безслізно, зойкало безмовно, Щоб ніхто не чув і ніхто не бачив. Застудили серце не дощі осінні І вітри колючі, а серця байдужі. Хто цьому зарадить в нашій медицині ? А заплаче скрипка і воно […]
Щемить душа, волає в небо думка. Болить той спогад, що в історії навік. Серед книжок лежить сіренька знимка, Застиг мій погляд і у серденько припік. То чиясь донька, мама чи дружина. Худенькі коси, висохше лице. Така бідненька, але чиста одежина. Стоїть, підперла боком деревце. А біля неї, певно, її діти, […]
Що тато може дати для дитини? Безпеку, мудрість і любов… Ти труднощам підставив спину, Ти був в житті нам тил і кров. І хто сказав,- «Життя безцінне»? Є у життя своя ціна – Любов дітей поовік нетлінна І пам’ять в серці день від дня. —————————————————————- За сльози і мрії, за […]
Посадила мати вчора біля хати квіти: Білосніжнії троянди, що любили діти. Посадила й поливала тії ніжні цвіти,- Щоб в великій сій родині всі були щасливі. Поливала, примовляла – талан закликала, Щоби доленька безжурне життя дарувала. Доглядала ненька діток, снів не добачала, Та не встигла й оглянутись, як душа зів’яла. Розлетілись […]