Пам”яті батька Перерване танго уже не зіграти, Знайомим місточком уже не дійти, Несказане слово ніяк не сказати, Тепло́у обіймах уже не знайти. На відстані слова – молитви струною, У дотику тиші – мовчазний портрет, І літо назавжди тепер самотою, І тільки у сні вдалині – силует. Перерване танго завмерло крізь […]
Сюжетні, драматургічні вірші
146 posts
Стою на балконе, не боясь отпустить всё Желанья всё больше, чтоб вниз устремиться Ведь может тогда, на мгновенье в полёте Смогу ощутить я секунды свободы Свободы от мыслей, что гложут меня От чувства вины вчерашнего дня От страха, что снова ты ранишь меня Или я разлюблю и обижу тебя Свободы […]
Живеш серед вовків – то вий по-вовчому… Я чую цю пораду і промовчую. Бо між вовками мало вити голосно, ще ікла шкірити і груди -колесом! І слід у слід за тим, хто йде попереду, по лезу долі, як по краю берега. Не повернути на бігу, не схибити. На полотні морозу […]
Ображеним псом ліве колесо скиглить, кобилка, відчувши батіг, стрепенулась. Та грози травневі давно проминули і осінь льодком при дорозі застигла. В селянських очах – незворушне терпіння і лагідний блиск стограмової втіхи… Розтанули прикрощі, згинуло лихо, над обрієм – до безтурботності тихо. Десятками літ між кобилячих стегон, як жорнами, перетиралася доля. […]
Віщунки хвилі відзвуками раю Нашіптують пророцтва гостям скель. А я на арфі райдуг оди граю І зброджую у піні темний ель. Несеться легковійним хмелем пісня, У засвіти заманює фрегат. Я снюсь вам, друже! Не згадаєш після. Де ваша дисципліна, віра, гарт? Тримай штурвал, вже близько гострі скелі! Готує […]
Бог сумував. Тинявся, як той перст – Немав бо навіть гиркнути на кого. Оце то хрест. О, це найтяжчий хрест! Хоч око виколи — нікого і нічого. Верх досконалості – Глухе, німе село: Без світла, без тепла – бо звідки дрова? Усе дістало. Ну і понесло – Творити Він почав […]
Мамо, не плачте, бо онде сивіють вже скроні Я поруч, рідненька, ось ніжно торкнувся долоні, Мамо?… не чуєш… нажаль ти не бачиш. Над тілом моїм гірко ненечко плачеш. Тато, ти мужній, ненці сльози зітри. Тато?… як же змарнів ти за дві доби. І друзі, знайомі…сусіда – вже не жартуєш, Син […]
Помовчи, помовчи . І помолимось богу. Хлопців ми провели у останній, скорботний їх путь. Захищали вони нам життя і життєву дорогу, А тепер вже пора в тиші їм, в самоті відпочить. Глухий дзвін від землі впав на серце приглушеним болем, Відбиваючи в серці, як вічно скорботний набат. Помовчи, помовчи . […]
Помовчи, помовчи . І помолимось богу. Хлопців ми провели у останній, скорботний їх путь. Захищали вони нам життя і життєву дорогу, А тепер вже пора в тиші їм, в самоті відпочить. Глухий дзвін від землі впав на серце приглушеним болем, Відбиваючи в серці, як вічно скорботний набат. Помовчи, помовчи . […]
Напиши мені в світи – чи ще росте черешнева пісня в мами на городі? Чи наспівне слово, тихе і просте, у краю моїм уже не в моді… Напиши, чи гра квітневих завірюх пелюстками б’є у вікна на світанні, чи байдужий час каштанами на брук похвилинно книгу осені читає… Не […]
Біля воріт старенького будинку, обпершись на облуплені штахети, в ранкових променях стояла жінка. А по дорозі – школярі, букети… А їй давно спішити вже не треба, не кликали чомусь на перший дзвоник, лиш прохолодне вересневе небо на неї спогад мимоволі зронить. Щороку серце вчительське в надії – […]
В думках я часто, наодинці, Пригадую минулі дні, Коли в бабусиній хатинці Було так хороше мені. А за вікном чи сніг, чи злива, А в хаті затишок, тепло. Я по-дитячому щаслива, Від того,що колись було… Снують в руках бабусі спиці, Сніжок кружляє за вікном, В печі печуться паляниці І пиріжки […]
На літньому,міському бульварі , Зустрілися дві самотності. Одна-це суцільна трагедія, Сумлінна, своїми талантами бита, Малювала чудово і любові не знала. Інша-розбита жахливішим лихом. Сумує і кружить як хмура лисиця, Завжди позіхає на хмурі зіниці, Любов’ю зігріта, горіла одна. Обидві вони закохались, Не бачили болю й страху, Жили тільки мріями, блукали […]
На що пішло твоє життя? Спитав я в того пияка, Діставши гроші з гаманця, Що попросив мене подати. -Ну..як…на що…? Я жив… Любив…і працював! І діти в мене були… також. Хотілось всього, мандрував, А потім все набридло якось. Не відчував, я крім огиди, Нічого…але в пияка Спитав я, не подавши […]
Провів дружину літній чоловік В останню путь за сиві видноколи. На самоті без неї ще не звик Та мабуть і не звикнеться ніколи, Що вранці не подасть вона на стіл Смачний і запашний на двох сніданок, І приховає, що немає сил, Аби йому не зіпсувати ранок. Дорослі діти […]
С неба падают сны на ладони земли Koshka Сны приходят, когда их не очень-то ждёшь… Пятна, звуки, ковры… Что за бред мне предложат? Как разложат сегодня набор лиц и рож? Лучше помнить свой сон иль забыть – вот что гложет. Ни сюжета, ни форм в этих снах чаще нет. Что-то, […]
Закричала птаха в полі, Заридала мати. Вже не доля на цим світі Сина цілувати. Вже нема надії більше В очі подивитись. І лишилося одне: Тільки помолитись. Роки йдуть, і не змінилось. Все його чекає. І не хоче розуміти, Що в живих немає. Що не вернеться додому, Не піде до церкви. […]
Відгоріло багаття, розійшлася юрма. Стали попелом плаття, мотузки й ти сама. Дим до неба полинув, біль забрали чорти. Сонце десь за хвилину встигло в землю врости. Він лишився стояти на тій площі пустій (Сам неначе розп’ятий на кривому хресті) І не знав, чи кричати, чи давитись слізьми, […]