100 лицарів, лампадок сотня. І в небі, всіх зірок лиш 100. Кров на землі, і горя горні. Ви всі криваве полотно. 100 лицарів, вогню і диму! І пострілів, яким лиш мить. Ви підірвали ту безодню. Яка заснула мертво спить. Ваші слова, обличчя, віра! І сила що змітала все! Ви та […]
Воєнна лірика
168 posts
«Пам’яті героїв Крут» Під Крутами бились студенти Під Крутами бились герої Які тут потрібні іще аргументи? Узявши до рук, юнці зброю На смертний і лютий бій стали Та знали за що, все ж стояли Захлинувся наступ ворожої плоті В притрушенім снігом болоті Не мали серця юні […]
«Не війна» Не війна забирає життя? Не війна сиротою дитину… І заплакане бідне дитя Те обличчя утре у хустину Не війна зупиняє серця? І тіла перетворює в попіл.. Хтось у небі зустріне творця А когось, пожирає неспокій… Не війна забирає слова? Ті прощальні, промовить в останнє […]
“Казки” Ви свій народ, вели на бійню Сховавши правду за казками А правда та, покрита сіллю Усіх людей, що там вмирали Поїли щедро землю кров’ю Вкривали юними тілами Давали босоногим дітям зброю Ридають в горі, їхні мами Чи мало вам? Ще не нажерлись? Самі сховавшись в кабінетах Ви для народу […]
Мамо чому люди воюють?? Під гуркіт снарядів сидячи в темному підвалі запитував Сергійко. Не знаю синку… така їх природа. Обережно тремтячими руками мати пригортала сина до себе. А грім все не вщухав, скрегіт металу пронизував мов зубний біль. Лоскотав кожну клітину тіла. Така їх природа» вбивати, нищити одне одного рушити те, […]
«Білява хата» У полі зоре на земля Не плугом ні, а від снарядів У крові друга вже весна А ви усе не схаменулись Біляву хату зруйнували В саду хрущі вже не гудуть Скільки життів війна забрала Й синів додому не вернуть Та мало вам, все того краю Країну […]
А він заплітав їй любов у косичку, І поглядом ніжно торкався до скронь. Рум’янцем налилось її біле личко, Сльоза покотилась йому до долонь. Він ангелом мужнім стояв за спиною, Собою не раз прикривав у бою. Поєднані в парі страшною війною, Під обстріл гармат шепотіли: “Люблю”. Тримались за руки під небом […]
Співає вітер разом зі свистом куль сумні пісні, Ти чекаєш наказу, хоч щем тріпотить у душі. У мить, коли тікають усі букви з-під пера Господь увімкне таймер й розпочнеться гра. Червоними маками прокотиться холодний піт Аж до кінчиків пальців і завмре на мить світ. Атланти триматимуть небо, щоб воно […]
«Віддав життя» Не забувай про мене мила Коли війні життя віддам Ти дарувала мені крила Тепер тобі не легко там Лишив тебе таку самотню Тебе прошу тільки не плач Я пропаду в сіру безодню Прошу мене за те пробач Залишу дім і матір рідню У сиротах тепер […]
«Дзеркало» Дивився з дзеркала на мене Для мене не знайомий чоловік Обличчя зморене як небо Дивились очі з під повік Так сильно зморений війною Виски вкривала сивина Лишень зігрітий був тобою Коли стискала далина Дививсь на мене не вблагано Сказати щось мені хотів Та тільки мовити ні слова Таки […]
*Казки” Ви свій народ, вели на бійню Сховавши правду за казками А правда та, покрита сіллю Усіх людей, що там вмирали Поїли щедро землю кров’ю Вкривали юними тілами Давали босоногим дітям зброю Ридають в горі, їхні мами Чи мало вам? Ще не нажерлись? Самі сховавшись в кабінетах Ви для […]
4-го грудня у ході бойових дій на Попаснянському напрямку загинув старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 2-го механізованого взводу 1-го механізованого батальйону 14-ї ОМБр, 25-річний Хлівний Богдан, уродженець міста Кривий Ріг. ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ !…🇺🇦️ Співчуття батькам… –дитинко..куди ж ти??.. –у вічную пам’ять..до армії ангелів.. в ту височінь..де спокій уже не […]
«Білява хата» У полі зоре на земля Не плугом ні, а від снарядів У крові друга вже весна А ви усе не схаменулись Біляву хату зруйнували В саду хрущі вже не гудуть Скільки життів війна забрала Й синів додому не вернуть Та мало вам, все того краю Країну […]
«Солдат» Подих смерті, в потилицю холодом Довгий день відкликається в череві голодом Автомат такий рідний вже став й невагомий Він з середини й зовні тобі вже знайомий Краплі поту горохом стікають солоні Твоє тіло у спеки в пекельнім полоні Ти солдат, на сторожі людського ти спокою На війні […]
Завмерло серце в тихому благанні. Кого благає? Зглянеться біда? Навколо інші марення, зітхання, Коли ж одна, сльоза – лише вода. Здається скрізь одне важке чекання. Куди втікати? Понесу услід Свою тривогу, вірність у вигнанні, Тобі. Чи раптом не розтане лід? Ти не почуєш. Відстані далекі Віднесли десь за обрій голос […]
*** якщо куля – то між ребер холодна вода і, скоріш за все, передчасна смерть. якщо кров – то багрянцем настояна свята вода. якщо слово – найсталевіша в світі твердь, з якої сіллю у вись життя пророста. серце у п’яти – одне на двох, одна країна і одна біда. коли […]
І знову плине кача по тисині, І дим гіркий в очах. Сьогодні, як тоді під небом сірий Клубочиться туман Під обрій як прокляття. І клятви обриваються раптово На півслові. Знову. А сотня вище, там, куди блакить Несе свої потоки. Нам залишилася провина, Там – офіра. Скільки гекатомб прийме земля, Яку […]
зниклий безвісти І мідним дротиком мирний спогад в’їдався у пам’ять десь на межі раннього літа й зимового сонцестояння скільки місяців іще, років. чи вісім, чи дев’ять. до жриць піднебесних треба відправити своє клопотання. скільки ще тіл поглинуть окопи ротаті. на зап’ясті – зиклий безвісти – болюче тавро. міномети-гульвіси вибльовують кропив’яне […]