Ты мне приснился ласковый и нежный, И с мудрым взглядом на меня и мир, С душевной чистой широтой безбрежной И…недоступный как седой Памир ( Л.Курьян) Мне кажется, ты тоже мне приснился, Во сне был светлым, ласковым родным, Но сон-мечта бесследно растворился, Реальность грёзы превратила в дым. Мне снился ты прекрасным, тёплым, […]
Пишу стихи, и что же тут такого, Ведь на Земле я в этом не одна, И не звезда сетей, как Полозкова, Не вундеркинд, как Ника Турбина. Кому нужны души моей порывы, Те, что вплетаю вновь в венец стихов, То ночь тоски, то радости наплывы, То кроткий свет, то череда грехов? […]
В небесах звёзд–бриллиантов россыпь, Пеленою ночь на мир легла. Филины на старой абрикосе Добивались совушки крыла. – Софьюшка, о, как же вы прекрасны! – Ах, у Вас глаза, как две звезды! – Поманите лишь крылом атласным. – Не оставьте тщетными труды… Совушка глядела горделиво. Пёрышки почистив как всегда, Думала: с кем […]
Із квітів польових й дзвінких пісень Сплету вінок і піднесу уклінно Тобі у свята урочистий день. Цей скромний дар від мене, Україно! У нім ромашки, м’ята і чебрець, Ясних пшениць колосся золотисте, Є маку цвіт, мов жар палких сердець Й волошки мов кохання ніжні, чисті. А ще вплету я у […]
Я твоя полонянка. У безмежжя залюблена. Серед росяних ранків, Наче птаха розгублена. Серед вільного неба – Боязка й недосказана. Я твоя полонена. Я – очей твоїх в’язень. Від розлуки знесилена. Від чекання сполохана. Я тобою стокрилена. І мільйоннозакохана.
О, полохливий ранку! В час зеро, Коли зірок продовжуються танці, Коли ще сонце їде на метро, Рахуючи холодні плями станцій, Коли минуле пише довгий звіт, Коли майбутнє ще лежить у люлі, Чи ти готовий запалити світ, Щоб інших ми побачили й почули?
Довга ніч. Дописані аннали. Сохне стадо літер на папері. Зорі подають якісь сигнали. Кіт шкребеться з вулиці у двері. В голові думки блука останні, Щось про чай із ароматом липи, Про росу холодну на світанні, Та у горлі металеві хрипи. Сон міцний плете майстерно сіті. Вітер під вікном гуде сюїту. […]
А раптом за тим палючим світлом Нічого нема Лише темнота… А раптом на цьому закінчується вічне життя… Як би ти тоді жив? Когось би убив? На голку би сів? Чи дорогами із коксу тужив? А раптом за її очима нічого нема… Лише незвідана пустота… Марна й дармова душа І незайманість […]
На небі, де жонглюють чудесами, Де кожне слово – справжній Божий дар, Де янголи лякають голосами Стада білявих полохливих хмар, Де таємниці світу кожен знає, І цвіт нектару кидає сльозу, Ніхто нових історій не складає, Бо мають вміти щось і унизу.
В моїй душі, такій осінній, В думках коротких і простих, Літає сон на павутинні, І світ знеболений затих. Там все закохане в природу, Мугиче часом щось Господь… Заходь, як матимеш нагоду, І як не матимеш – заходь.
Коли ще осінь не дощила, І не світивсь вогнями глід, Коли була у літа сила Непереборна, мов Давид, Коли не множились калюжі Й пісні лунали з висоти, Де ви свої тримали душі, Щоб об людей не обпекти?
Шепіт трав, подих вітру, Манить бджіл медонос, Між тендітних листочків На гілках абрикос. Виглядають , мов діти Із віконець. В садах Абрикосові квіти В ароматних медах. Абрикосові квіти – Це дарунок весни. Хай радіють їм люди Як дозріють вони. Соком свіжим наллються У промінні яснім. Абрикосові квіти У теплі кольорів.
Сойдясь внезапно, разошлись пути, Порвалась паутинка нежных слов. Поверили напрасно, что в сети Найдём мы настоящую любовь. Я быть старалась искренней с тобой, А ты к себе обманом поманил. Я думала: ты, милый, только мой, В реале ж ты жену свою любил. И сына в детский сад водил, играл, Ты […]
Я – досконала і шукаю рівні, Але, мабуть, не зможу віднайти. Усі навкруг приземлені і дрІбні, І їм моїх висот не досягти. Моє найвище прагнення – «ins Blau», До високості, де живе краса. На власну особистість маю право, Не дивлюсь в землю – лину в небеса. Мені нічого від життя […]
Як перейдуть у вирій таємниці Мої слова і телефонний дзвін, Коли зима закружить білолиця Про мене згад під скрегіт хуртовин, Коли в морозі задубіють втрати, І невблаганні заревуть вітри, Я буду, мов весну, тебе чекати, І майструвати човника з кори.
Бувають ритми для краси. Бувають ритми для тривоги. Під них рихтують голоси. Та з переляку роблять ноги. Під них танцюють і живуть, На світ вихлюпують капризи, До серця прокладають путь, І звідтіля ідуть до біса, Звуть сонце, ген пітьму женуть, Мандрують літом, люблять осінь, І тяжко тут лише тому, Хто […]
Злетів у хмари Зоряний гарем, Примарні тіні Ходять тротуаром, Я дрібку дня Знайшов під ліхтарем, І тішусь ним Немов бджола нектаром. Холодний вітер Грає на трубі, Сплітає час Невидимі тенета, І висне тихий подих На губі, Неначе догоріла сигарета.
Ночь Судьбе задаёт вопрос На старинных картах Тарро, Лунный Эльф с неба сыплет звёзд Перемолотых серебро. Ночь прекрасна; глаз тёмных взор Озаряет собой весь мир – Аметистовых звёзд узор И в короне горит сапфир. Время власти её пройдет И покинем мы Царство Грёз. Светлый День на Тарро найдёт Свой ответ […]