Пахне осінь соком винограду, Стигле гроно лози обвиса, Теплий день у вихрях листопаду Винний шум на сонці колиса. Пахне осінь яблуком доспілим В запашнім розливі до дощу, І рубіном терпко- всолоділим Обцілує гілля досхочу. Пахне осінь ароматом груші І змокрілим листям на землі, Вже городи в чорнозему туші Мрій полотна […]
..Знову..Знову цей чудовий край.. ..знову подих завмирає..я в родині.. ..знов Черкащина збирає під крила.. ..в Думанці усіх нас з України.. ..Можуть гості завітати звідусіль.. ..і за тиждень стати друзями до віку.. ..і в душі осяде присмак ностальгії.. ..та ніяк з роками він не зникне.. ..ми продовжуємо жити і радіти.. ..всім […]
Осики прихилились до ріки, Сполокуючи там своє волосся… Навіщо нам робити помилки́, Якщо на них ми, власне, не вчимося? І недосяжне квітне в забутті, І ми не можем з Долею змиритись!.. Чи не найбільша помилка в житті – Постійний страх у чомусь помилитись!..
Смерть важливіша за людське життя! Важливо, як людина помирає — Хтось Богові приносить каяття, А хтось – в безодню відчаю впадає!
Нічого не сталося… Осінь… Нічого не сталося… День… Далекі мінорні акорди… Вбирається в золото клен. Каштани летять на бруківку… Нічого не сталося… Дощ Щовечора стукає в шибку… Нічого не сталось… Ніщо. Нічого не сталося… Осінь… Нічого не сталося.. День Чарує своєю красою, Вбирає святково сади. Нічого не сталося… Пісня… Нічого […]
В омані ті, які шукають щастя В гроша́х, чужих краях, та не в собі! Чи вдасться осягнути, чи не вдасться, Та лишаться вони в своїй ганьбі. Облізе вся дешева позолота, І серце почорніє, мов рілля, Вкінці всіх насолод прийде гіркóта І у гніздо душі вповзе змія. І затрясе їх агонічна […]
Ніхто не знає наперед, Коли прийдé шизофренія — Чи ти політик, чи поет, Чи музика твоя стихія… Це страшно, коли відкриваєш В своїй душі подвійне дно — Людей, яких ти пам’ятаєш, Насправді просто не було!
Можливо, вам на досвіді відомо І ви вже стали мудрими, немовби: Гріхи, які ми робимо свідомо, — Саме вони породжують хвороби! Буває, Бог і від біди спасає Хворобою людину легкодумну, А іншому – і виходу немає Позбутися від напасті і суму, Як тільки захворіти і молитись, І очищати серце покаянням, […]
Якщо ви скажете, що з розуму зійшли, А інші стануть з вами сперечатись, Не вірте їм — вони такі, як ви, Але не хочуть в цьому зізнаватись!
Життя — це джерело на дні криниці, Життя — це батько й мати, два крила… І одиночна камера в’язниці, Де замість стін — великі дзеркала!
Які ми з тобою, земляче, щасливі, Що нині живем в незалежній країні! Країні, якій повернули оздоби, Країні-дівчи́ні в віночку Європи, Країні-пташині, що вирвалась з клітки Із станом гнучким чарівнóї лебідки!.. Та все це – брехня і бридотне верзіння! Нема і не буде нам благословіння Кадити зірково-смуглястому пану, Що тягне правицю […]
«Осені ключі» Бокал вина….. Долоні теплі на плечі Ти не одна З тобою, всі мої вірші Осінній дощ Алея змучених думок Без тебе я Цієї осені промок Пожовклий лист Вмирає осені на зло Мов вітру свист Ховає в затінок тепло Жевріє день На тому острові душі Для чого ми […]
Впали айстрами зорі із неба, Загорілись в зелених садах. Осінь тихо блукає у травах, По алеях, стежках і полях. Відлунала симфонія літа, Прозвучав вже останній акорд І понесли на крилах лелеки Десь у вирій серпневе тепло. Вересень стоїть на роздоріжжі Літа й осені, тепла і холодів… Падають каштани на бруківку, […]
Взяла палітру в руки осінь Фарбує тихо навкруги, Відтінить неба темну просинь Й багрянцем вкриє береги. Розчеше липам коси – віти, Вплете стрічки з яскравих барв, І жовтень зможе порадіти Під звуки сонячних октав. Вона окликне гордовито Яскраві парки і сади, Й погляне в сутінки розмито, Щоб стерти вересня сліди. […]
Листочки, як сльози, Спадають додолу… Прощається вишня З життям до весни, Не вміє, сердешна, Жалітись на долю, Порине самотньо У райдужні сни. Ох, як же далеко Той подих весняний, Той промінь світанку І місячний щем… Спадають тихенько Листочки додолу – Заплакала вишня Осіннім дощем. 11.09.2019
Ти знаєш моє місто,так багато хочеться сказати, Про те,як сильно я тебе люблю, Ти тільки не дозволь нам сумувати, Ти квітни,бо твоїми барвами живу , В воді твоїй я сили набираюсь, У квітах набираюся краси, А краєвидами твоїми я пишаюсь, А мріями твоїми я живу. Тобою можна вічно любуватись, І […]
В моєму серці знову чую –мій Нетішин, Та серденько на мить вже завмира, Воно талантами своїми завжди тішить. Та разом з містом і душа моя співа. У нас проходять різні квести,ігри Так весело у нас кожного дня. Концерти,феєрверки та кіно, Піснями Зорепад завжди нас тішить. А шарм любові додає в […]
І я був юним і вродливим, Й мені всміхалась зірка рання!.. Та лиш відтоді став щасливим, Як полюбив свої страждання!