Осикам вітер кучері розчеше, Підніме на алеях айстри пізні… Великим грішником себе вважати легше, Аніж зізнатися в мілкому егоїзмі!
Не обертайтеся, якщо вас хтось кляне, Прокльони власникам, мов кулі, повертаються, Якщо ви праведні, вас лихо обмине, Є лиш один прокльон, який збувається!.. Прокльон неправедно осуджених людей, Безсуперечно, суддям не минеться!.. Прокляття матері в розпуці на дітей, Що вирвалось з пораненого серця!
Замружив вечір очі голубі, Кривавий місяць вирина за гаєм… Ми часто рідних розумієм лиш тоді, Коли, на жаль, вже тільки поминаєм!
Чому в Європі бути геєм — Це прояв вищої свободи? Чому і ми, як вівці, блеєм Під флейту бісової моди? Горять узлісся горицвітом… Тому що, друзі, дуже схоже — Антихрист буде содомітом, І світ йому готує ложе!
Авторська пісня Місяць сховався в колоссях пшениці, В храмі хвилюється вогник свічі, В небі схрестилися дві блискавиці, Наче в смертельнім бою два мечі!.. – Як нам спастися, що ж воно буде? – Мліє в послушниці личко бліде, – Ой, не питай мене, дитятко любе, – Це за Кипляче битва іде! […]
Вели коня старого на забій крізь ранній сон байдужого села. Цвіла ще памороззю ковила над путівцем, що вів на водопій. Не порошив іще замерзлий шлях, ще промінь пробивався крізь туман. День у село заходив крадькома, ступаючи нечутно по полях. Хвилини-кроки кованих копит стискали тишу обручем тривог. Буденно починався епілог по-зимньому […]
Коли стискає серце від журби, І втрата ки́дає на все сумний відтінок, Несіть у храми білії хліби, Оливне масло – рідним за спочинок. Стікає віск на «золоті» столи, І кожна свічка до небес голосить… Якби ми тільки зрозуміть могли, Яку це благодать душі приносить!
Авторська пісня Згоріли листом всі мої поеми, Зірками в темряву попадали пісні, І привид голубої хризантеми Тобі являється в вечірньому вікні… Тієї квітки, що, мов діадему, Я у твоє волосся заплітав, — Кохання першого тріпочучу емблему, Тепер це таємничий привид став! Тепер — це мій фантом, це серед ночі Далеке […]
Ще тліє день на попелищі неба, На друзки б’ється сонячна таріль. Висвічують дерев похилі ребра, І огортає тиша звідусіль. Цвіркун зміняв свою бентежну скрипку На довгий шалик, Вкутався, Мовчить… І довгі тіні зазирнули в шибку Лише на мить, Таку тривожну мить – На сповідь ночі у густій сутАні… А ранок […]
Прийшла Осінь – Проста і незвична… Прийшла Осінь – Легка, поетична, Голосіївська, Болдинська осінь… Коли неба замріяна просинь Зазирає в закохані очі, Ніби щось повідомити хоче. І приємно – До болю, До щему, Що ще сонце у серці твоєму, Коли листя жовтаве кружляє, Коли бабине літо літає І непрохано пада […]
*Без тебе” Без тебе більш не можу я А ти десь там тихенько ридаєш в подушку А тут навколо лиш люта війна Зібрались хлоп’ята зіграти в війнушку Усіх вже дістала ця люта війна Умита земля не раз кров’ю Ти дома кохана сумуєш одна Та тут я живу лиш твоєю […]
Ти плачеш над тілом, людино, Яке покидає душа,.. Щебечуть гаї солов’їно, Та серце воно не втіша! Навіщо так дорого платиш, Рятуючи тлінную плоть, Чому над душею не плачеш, Яку покидає Господь?
Дитинство до пам’яті знов підкрадається, Шукає притулку десь там, у думках. І хочеш – не хочеш, туди повертаєшся, Де сонячні ранки пробудить туман. По – іншому світ і людей я сприймала, Когось так любила, когось берегла. Воно ж промайнуло, вуаллю накрило, І вже зовсім інше у мене в думках. […]
Збираю всі тобою сказані слова, В душі закрию їх та лиш вода Розлучне нас, і ми підемо з тобою По різні боки пов’язані любов’ю. Ти в сни приходив, тільки дуже рідко, Мовчав, дививсь та йшов собі так різко. Зникав в пітьмі нездійснених бажань, А я кохала, бо ти так […]
Авторська пісня Все життя, наче збіг несумісних речей, Ти у мене, як сніг у куточках очей. Ми закуті повік в золотих ланцюгах, Ти у мене, як сік на затерплих вустах. Ти єдина така, ти одна на весь світ, І поява твоя, мов комети політ, Відголосся твоє ожива в […]
Уже вітри дощами задзвеніли, Жовтаве листя тихо шелестить. І павучок старенький упівсили Плете свою, таку химерну сіть. То бухне в ноги жолудем-каштаном, Покотиться, з бруківки заверне… Приходить осінь. І завжди – та сама, Що так п’янить, дивуючи, мене. І в тому шумі, шелесті шовковім Замруть на струнах срібного дощу Далекі […]
Осінь пише листи: золотаві, багряночервоні- І журавликом шле у далекі, незнані світи. І, здається, нема ні спочинку у неї, ні втоми, Щоб списати усе, що хотілося розповісти… І кружляють листи: хто у вальсі, а хто – краков’яка, У параднім бароко чи, може, під сонячний блюз… Поспішає поштар, той невтомний вітрисько-друзяка, […]
Уплівши нитку бабиного літа У сонячні тоненькі дрібушки, Блукає світом боса кармеліта, Під ноги людям сипле мідяки. Граційно-горда, наче донька Креза, Так щедро розсипає по землі, Що золотом видзвонюють берези І завмирають в небі журавлі… А ще – дими роздмухує ночами, Розносить запах глиці і трави… І відсилає дивні телеграми […]