Єдиним подихом звичайного повітря, Ковтком яскравого життя І мріями , що мальвами розквітли, Я вірю й йду у майбуття. Іду вперед… Я розпускаю крила І власної я мрії досягну. У мене є достатньо сили, В реальність ціль переверну. Ми все життя себе шукаєм , У всьому… Хто насправді ми? Та […]
Гойдає день на вітах сонце, Читає йому казку на ніч. Він став для нього охоронцем, Йому говорить : ” На добраніч”. Гойдає день на вітах сонце, Лунає пісня колискова. Вмостився промінь незнайомцем, На травах ніжних і шовкових.
А знаешь мама, он так мило спит, Я этот сон всю ночь оберегаю. А знаешь мама, за него порой моя душа болит, Когда не рядом он, я по нему скучаю. А знаешь мама, он такой родной, И на душе покой, когда он рядом. И сердце греет он своим теплом, Когда […]
Не ходи слідами мертвого дня, Не шукай того, що може тебе вбити. Основа цього світу – це брехня? Потрібно убивати, щоб самому жити? Моя сила в твоїх слабкостях, Які тебе щодня ламають. Моя сила у щасливих митях, Які не кожні помічають. Коли в день бачиш тільки ніч, І […]
Монолог убивці Стояла темрява, яка своєю густотою і сирістю заповнювала не тільки під’їзд, а й усе моє нутро, проникала до кожної клітинки й володіла мною. Тепер уже не так страшно, як учора, а завтра, ще й принесе задоволення. Головне не забувати заради чого я сюди прийшов. І от я роблю […]
«Цвіт» Чому ось так? На що слова? Коли любов, вже не жива… Коли її розвіяв вітер Поміж ось тих злочинних літер На що життя? В чужих руках? Коли себе мов в клітці птах До тла роздертими грудьми До дна умитими слізьми На що свинець? Клади до […]
“Нотр-Дам” Упав шпиль Нотр-Даму Не стало більше храму… Ридають тисячі сердець Невже історії кінець? За вісім сотень років Він бачив тисячі подій Він безліч чув нещасних кроків Благань, молитов і надій Стояв ось так, поміж гріхів Невже від зла сердець згорів? Зберіг терновий лиш вінець Для покаяння тих сердець […]
Тече вода, тече бистра і потоком грає, а хто весну молодую у полі стрічає? А хто весну молодую стрічає у лісі? Ясне сонце замет топить, гуляє у стрісі. Ясне сонце доторкає поле з квіточками, що вже де-де пожовтіло квітом-сонечками. Ой, тече вода прозора і потоком ллється, ще […]
Тут раптом Ганімед ожив і зеленому німфу грозив, щоб поруч не бував уночі, бо не закриє біля нього очі… Щоб він тарифи скасував, перший наказ так видавав, хоч не займається він цим, а буде що тепер із ним? Погроза справді це страшна: зустріне Ганімед німфа, а інтерес – […]
“Ми білі, милі і хороші, віддайте наші гроші, пухнасті і слухняні, а санкції – погані. Не винні ми – то все Аїд зробив такий поганий хід: країни інші нападав, ми були проти – не питав. Тепер нам санкцій забагато і пред’являють супостати усе – від Криму до Донбасу, […]
Вечерний город вновь играет на склонах тысячью огней и шум машин не умолкает, и блеск вечерних фонарей. Будет он с тобою рядом, но, даже если без тебя, огнями светится, играет и привлекает вновь любя. Звучит он гулом неуёмным, но станет тише к вечеру, когда мотоциклист упрямый звучит сильнее […]
Гойда-гойда-гойда, місяць наче торба, сипле зірочками, буде ніч над нами. Дитя буде спати, янгол колихати у срібній колисці, сни несе у мисці. Стане колисати, над дитям літати, крильцями махає і сон навіває. В янгола – торбинка, щоб спала дитинка, в мисці золоченій, цукерком верчені. Янголи літають […]
Вона дивилась у вікно, І подумки кудись летить. Можливо їх вже всеодно, На час, годину або мить. Вона постійно сумувала, Й нікому відкритись не могла. Можливо, когось виглядала, Без когось жити не могла. Вона дивилась в даличінь, Немов когось шукала. І мала безліч терпінь. Бо дуже жовго вже […]
Шепіт трав, подих вітру, Манить бджіл медонос, Між тендітних листочків На гілках абрикос. Виглядають , мов діти Із віконець. В садах Абрикосові квіти В ароматних медах. Абрикосові квіти – Це дарунок весни. Хай радіють їм люди Як дозріють вони. Соком свіжим наллються У промінні яснім. Абрикосові квіти У теплі кольорів.
Зірки в ставок гляділися чарівно, Гойдалось плесо, сповнене прикрас… Кордони Раю й пекла, безсумнівно, У всесвіті проходять через нас! На білі клуні йшов туман від лісу, Та ще надії промінь не померх… Комусь життя — це сходинка донизу, Ну а комусь – це сходинка уверх!
Мов квіти інеєм покрились на морозі, Наші серця – і нічим захистити… Та вся всесвітня темрява не в змозі Одну маленьку свічку загасити! Вона всесвітнє зло перемагає! Розтоплює навколо себе кригу! Вона Христовим Світлом ніжно сяє І зіркою глядить в криницю тиху!
Уходи! Я громко кричала, Разрушая тишину глухой ночи. Всё из души своей удаляла. При тусклом свете алой свечи. Всё стирала, не оставляя следов, Хоть и сердце тянулось к тебе тайком. Пыталась избавиться от твоих оков. Вылечиться старалась кровавым вином. Старалась тебя навсегда я забыть. Старалась всё стереть из души. Старалась […]
Он был моим домом. Светом в кромешной тьме. Внутри всё сжимается комом, Ведь теперь он в холодной земле. Эту боль никак не унять. Утрату пережить не возможно. Моему брату меня не понять, Ведь жить без него очень сложно. Мой мир разорвался на части. Не найти назад мне пути. […]