Дозвольте дітям вірити у диво, Дозвольте їм у казці побувати. Колись це допоможе їм, можливо, Не смійте їхні мрії убивати. Відкрийте їхні душі для добра, Дозвольте чуду щиро дивуватись. Бо прийде час, бо прийде ще пора, Коли сльозами будуть умиватись. Любіть, цілуйте, міцно обіймайте, Бо діти дуже швидко виростають. Гуляючи […]
Хтось може врятувати світ? Він повний горя, лиха й бід. Якби я, Боже, тільки міг, То я б його вже переміг. Не янгол я, а лиш бідняк, Що я зроблю, коли все так? Якщо це зло не зупинить, Світ може зникнуть в одну мить! Лютий, 1999р.
Зорi далекi Вадим Ферзь Мерехтять у небі Зіроньки прекрасні, І сумують верби, Як дiвчата красні. Зорі, наче очі, Дивляться крізь вії, Світять серед ночі У хлопчачих мріях. Може потонули В річечці глибокій? Піною плеснули, Миють собі боки. Покупались зірки, Сріблом в плесах грають, А за косогірком Солов’ї співають… Лютий, 1999р.
Небесный свод грустит за облаками, Они накрыли солнце, как покров. Окутан я по-прежнему мечтами, Горячая течет по жилам кровь. Сжигает душу бешеное пламя И я белугою кричать готов. Но распря, как терновник, между нами, Куда же делась прежняя любовь? Она, наверно, спряталась за […]
Ковыля серебристые гривы Чешет ветер гребенкой воздушной, А луна, как ребенок игривый, Улыбается Ноту* радушно. *Нот – в древнегреческой мифологии олицетворение южного ветра.
В лузі біля річки навесні Їхав красень на чорному коні Свою долю красень той шукав Бог дівчину молоду й послав… Шла дівчина боса по траві Проводжав він поглядом її Красень той тоді ще і не знав, Що дівчину в себе закохав, А дівчина думи думала Квітку ворожею зірвала: Кохає,не кохає, […]
Смотрю я вслед ушедшим в небеса, тем странным, не умевшим лицемерить… Я в них, рискнувших верить в чудеса, наверное, и сам бы смог поверить, но нет их здесь, они уже ушли, презрев в сердцах барьеры и границы, и многое с собою унесли в те дали, где владычествуют птицы, летая с […]
Надумала спросить Берёзу Ель: — Что проку в мире от тебя, Берёзы? Страшна тебе суровая метель, весною тратишь воду ты на слёзы, листочки на ветвях своих растишь, зачем сей труд, сама не понимаешь, а осенью раздетая стоишь и зимней стужи в страхе ожидаешь… В тот миг, когда настанет твой конец, […]
О, сколько нами сыграно ролей, бессмысленных, убогих и банальных — от гордых и великих королей до нищих побирушек привокзальных… Как часто спешным росчерком пера мы с тьмою заключали соглашенье и думали, что это лишь игра, что это лишь фантазий воплощенье… …В игру таких придуманных теней однажды для забавы погрузившись, мы […]
Где разума чертог? В чём виден ум? Как нам достичь премудрости вершины? Спасенье в чём от слишком сложных дум? В чём глупость? Каковы её причины? Правдиво ль то, что видим зреньем мы? Не ложь ли то, что видим мы сердцами? Коль мы не отличаем свет от тьмы, не лучше ль […]
Не хочется мне думать ни о чём, когда брожу пустынными дворами… Катящийся в забвенье жизни ком не радует банальными дарами, повсюду мгла, рассеян нею свет… Потерян я и словно обезглавлен, нет веры рядом и надежды нет, но знаю всё ж — любовью не оставлен… …Лишь груз утрат в котомке за […]
Назад озиратись не треба, Вперед пролягає наш шлях, Наш прапор злітає у небо, Як вільний омріяний птах! Наш прапор – до кращоі долі, Пройшов через сльози і кров, Наш прапор свободи і волі За наше життя і любов! Ми разом – єдині і сильні, Здолали немало доріг, У сонячнім сяє […]
Наш приземлений розум ніяк зрозуміти не хоче чорноти нескінченність – це грізне мовчання над нами. Але знову і знову воно нас хвилює і манить, ніби ми не тутешні, а з тої далекої ночі. Ні кінця, ні початку – несхибна розміреність часу. Лиш політ у нікуди й нізвідки без коми і […]
Залишив орач коней на травах, спутаних і стомлених по дню. В довгих гривах вітерець зі ставу прохолоду переплів свою. Скільки літ в роботі пролетіло… Стерли в парі шлеями боки, хомути від поту почорніли. Бігли так, як шарпали віжки. І, поклавши голову на шію, подруга гривастого коня чи дрімала, чи блукала […]
А у серпня долоні розпечені до помаранчу, в них повітря густе розколисує хвилями небо. І розплавлені зорі, краплинами впавши у воду, довго-довго розсвічують чорне безвітряне плесо. А метелики ночі сідають на них, як на квіти, пропливають між хмарами з місяцем в парі. Лиш здивований лебідь ніяк зрозуміти не може – […]
Моя любов настільки хвороблива, Що здатна я терпіти біль. Вона лише для нього особлива. Вона і є життєва ціль. Він здатен розтопити лід, Що охопив моє серце. Йому дано знайти мій слід, Що захований в озерце. Я готова заради нього на все, Немає різниці, де бути разом, Нехай час крізь […]
Вдячна Богу, що твоя, Не потребую більш нічого, Нехай крутиться земля, Не пожалкую тобі свого. Віддала тобі я найцінніше, Свою теплоту і любов, Немає в світі місця миліше, Щоб аж в жилах стинула кров. Твій дотик до моїх уст, Немов ангела поцілунок, Відчуваю в серці хруст, Мов отримала подарунок. Тебе […]
Я ЙШЛА В НІКУДИ Посеред зрілости, посеред решти, Де пік відчáю й луною: «Де ж ти?», Де спомин-мрія остудить груди, – Тінь силуетом. Я йшла… В нікуди? Де передрання – арбітром дневі, Де невсипущий пульсує нервик, Посеред буднів й скраєчку свята – Я йшла у біль твій – й […]