Улыбки солнца свет Вуалью ночь окутала в сердцах Меня здесь нет И не было. Лишь страх Скребется тихо в уголках души Ты свет надежды не туши Прошу тебя живи, дыши, Нельзя сказать – ты напиши. Но только не молчи Но только не вздыхай И если хватит мочи Вдохни по глубже […]
..тяжіє подих..спогади сумні.. ..сьогодні день такий..всі згадують минуле.. ..а хто..скажіть..його на мить забув??.. ..літа неначе миті промайнули.. ..нас вчили пам’ятати дні війни..історію..а хто її писав??.. ..ми знали те..що дозволяли знати.. ..лиш свідки всьому Бог та небеса.. ..і як було всю правду в них спитати?? ..а час минав..історія писалась.. ..і розкривалися […]
..лето листает дни – время вперед.. ..хочется отдыха телу..душе – лето зовет.. ..кто лезет в гору..кто уже в море..кто то в пути.. ..мы на Черкащину..нас уже ждут..время, лети.. ..снова в походы..по новым и старым местам.. ..воздух..природа..компания – просто мечта.. ..снова в историю и в глубину веков.. ..память хранит в себе время..кровь праотцов.. […]
..Україна..рідна ненька..всіх нас об’єднала.. ..звідусіль..з усіх куточків..тут нас позбирала.. ..нас Черкащина до себе прийняла в обійми.. ..Думанці з’єднали нас..стали мовби рідні.. ..Всіх любов єднає нас..до волі..до миру.. ..рідні землі надихають славить Україну.. ..нам чужого не потрібно..нам своє б уберегти.. ..те що пращури здобувши в землю полягли.. ..Всі ми сестри й браття тут..на Вкраїні милій.. ..в нас козацький дух до волі..всі ми серцем […]
..Холодний Яр..історія життя.. ..історя квітучої землі.. ..народу, що ту землю прославляв.. ..життя віддав..складав вірші..пісні.. ..народу, що боровся за життя.. ..без гніту..рабства..за квітучу долю.. ..щоб згинуло з землі усе сміття.. ..ішли на смерть щоби здобути волю.. ..о скільки зрадників ти породила земле.. ..що за копійку душу продавали.. ..а скільки нечесті твої ганьбили стежки.. ..і на шматки твої простори […]
Ты много в жизни повидала, В свои невинные года. Я помню все, что ты сказала, Кого ты ждала иногда Насколько знаю, ты дождалась И если помню это он Хочу, чтоб ты все время улыбалась Чтоб было явью, а не сон.
..ще один Ангел полинув на небо..ще одне мінус життя.. ..Господи!!..чому у тебе потреба зупинять серцебиття??.. ..чом наші діти тобі завинили??..чом їх збираєш собі??.. ..скільки вже Ангелів ми схоронили??..скільки вже нас у журбі??.. ..чом не збираєш пихатих та гидких..злодіїв та волоцюг..??.. ..чом по землі ходять бридкі нікчеми..тягнуть по долі ланцюг??.. ..серце кривавими слізьми вмивається..очі […]
В стихах я напишу рассказ Он о любви, и он о нас И свет твоих прекрасных глаз Меня согреет в этот час. Так вот: с чего начать историю свою Да просто я тебя… люблю… Души моей тревожный тон Поет с твоею в унисон. А что слова? Они немы, […]
Солнце гладит макушку леса, Словно сына по голове. Тихо пляшет дымок белесый. Виадуком ложится свет. Возле трассы стоит шиповник, Ярко светит его кармин. Поле-море штормит, и волны Желтым шумом летят с долин. Осень жадно лазурь из чаши Как напиток пьет голубой. Что-то стал я влюбляться чаще! Осень, станешь моей женой?
Обернул рассвет туманом домики, Словно белою бумагою Сырные причудливые ломтики. Дым застыл на небе магнием. Упираясь в тучи, трубы черные, Как сигары исполинские, Курят. А завод на местность горную Смотрит окнами таинственно. Говорит луне он – бледной страннице – Голосом станков и молотов: “По утрам твое лицо меняется. Ты куда […]
Цей вечір духмяний і ясний, Так пахнув снігами іскристими! Весь захід червоний, смугастий Покрився хмарками злотистими. Темніє. Тiкають хмариночки. Вже місяць на небо виходить, Яскравим вiн грає промiннячком, Гуляє по синьому зводу. Все небо, немов синій човен, Пливе на […]
Бывает странно когда грусть Внезапно так коснется струн души Ты молча скажешь, ну и пусть Один, среди ночной тиши И непонятно где и как Приятной будет эта грусть. Воспоминания вот так Всплывут сами собой и пусть. Ты улыбнешься не спеша Задумаешься на мгновенье И лишь одним добром дыша […]
Мне, кажется, я оглянулась, и , воткнулась лицом в свою тень. Я не увидела там ничего, только: пустота, тревога, мрак и одиночество. Большие мурашки побежали по телу. Я закуталась сильнее в кофту и отвернулась. Нет. Я это и так знаю. Не хочу сюда. Мне в другую сторону. Здесь все покрыто […]
Великий всесвіте, згорнися у дитинство, де все так затишно, легко, пахне чебрецем, бо ще не носять діти в серці лицемірства, бо ще ростуть під правильним дощем. А що ж стається, коли ми виростаєм? Метушнею й болем обростаєм, великий всесвіте, згорнися в ту хвилину, коли так солодко смакує зірвана малина…
Я намалюю тобі небо, всіма волошками літніх цілунків, і більше нічого не треба, лише зізнань твої візерунки. Лише гаптоване щастя і небо, і волошками писані вірші, і більше нічого не треба, і небо в очах сміливіше.
ХВАЛА СПАСУ ! Прийшов Спас Знов до нас Густими медАми, Яблуком налитим, Спілими грушками. Зібраним зерном Нового врожаю, Буйноцвіттям квітів Землі, – наче Раю ! Господу хвалу віддаймо За його щедрОти, Многотрудні результати Плідної роботи. Благодатний час Нам Всевишнім даний В розмаїття, – розмаїття … Спаса день весь вбраний. Творцю […]
На альтанці твоєї душі стану крихтою стиглого неба, вище світу і без метушні, без ретуші днів, просто в щасті потреба. На альтанці твоєї душі стану віршем, любові оркестром, вище світу і без метушні, просто все буде щиро, просто все буде чесно.
Твого тихого раю грішниця, у полоні твоїх очей, пишу сповідь, так солодко пишеться, і вечорію біля ніжних плечей. Твого тихого раю грішниця, хай розкажуть вишні про нас, як серця стають ніжними птицями, і співає небо романс.