Мені, ти повна протилежність Автоматичною жорстокістю повен Та твоя поведінка викликає залежність Ти, як божевільний істеричний феномен Ти потайки волієш бути диким звіром Відчутним парадоксом у цьому житті Егоїстом, людино-подібним вампіром Головним злочинцем у кожній статті В твоєму ракурсі лише лихий світ А ти в ньому ніби охочий вбивати Долати […]
ностальгія
1314 posts
Последняя страница Закончился роман И ноль не единица Пустой самообман Насильно мил не будешь Вот истина проста Напрасно его любишь И злишься неспроста И снова двое в соре И снова на разрыв И сковано в неволе Души твоей порыв Не хочет он мириться Развею я туман Последняя страница Закончился роман.
В стихах я напишу рассказ Он о любви, и он о нас И свет твоих прекрасных глаз Меня согреет в этот час. Так вот: с чего начать историю свою Да просто я тебя… люблю… Души моей тревожный тон Поет с твоею в унисон. А что слова? Они немы, […]
Бывает странно когда грусть Внезапно так коснется струн души Ты молча скажешь, ну и пусть Один, среди ночной тиши И непонятно где и как Приятной будет эта грусть. Воспоминания вот так Всплывут сами собой и пусть. Ты улыбнешься не спеша Задумаешься на мгновенье И лишь одним добром дыша […]
Від вихідних до вихідних, від сесії до сесії Крізь довгі й смутні місяці і хаос нескінченний Так безтурботно й весело тягнулись наші дні. Ми намагались жити в кайф, драйвово й без депресії І легко оминаючи страшний тягар буденний Шукали вперто й ненаситно істину в вині, Постійно й наполегливо відвідували секцію […]
ТРЕМТ Буває… так важко дібрати слова́ː Крізь душу неначе застрягли чуття І хвилі натомлені в небо звива До зорь занебесних. То – мо́є життя, Яке смутком Бога світ мрій сповива. На пензлі художника – нитка буття, А пульс лицедія – це маска […]
ПОКЛИК Відсторонившись від буденного й нудного, Відчувши потяг до творіння та до мрій, Я розливаю фарбу слова чарівного, На стіну сірості й змарнованих надій. І серце обпліта дух зриву непростого, А душу полонить нестримний поклик дій. […]
ЛІТО Розмаїлось квіто літо, Барвами поля налито, Чудодійствами бринить, Світлом пéрловим дзвенить! Соком яблука наповнить, Виноград смакучим зробить, Пофарбує всі плоди В різні диво-кольори! Хай в нас літечко цвіте, В серці – сонце золоте! Дзвенислава Гай-Нижник […]
ОСТАННІЙ ДЗВОНИК Цей день настав і сяє свято, Людей зібралося багато Останній дзвоник продзвенить – Усіх з’єднає, звеселить! І враз, в цю радості годину, На мить – гірку, на мент сумну, Незмітно спогади прилинуть, Розведуть тугу й надихнуть До ностальгії та до мрій, До нових звершень і надій. […]
ПЕРШІЙ ВЧИТЕЛЬЦІ Всі питання, всі бажання, Вчителько, усі до Вас! Ми Вам вдячні за навчання – Я-красуня та весь клас! Світлі промені пізнання Надсилаєте до нас, Ваше щире виховання Пам’ятаймо повсякчас! Дзвенислава Гай-Нижник […]
Я – ВЕЧІР Я – Вечір… Замріяно небом пливу І стежу за тишею в літнім саду. Як тільки розстане зоря на ставу, Я сни дивовижні в сузір’я складу. Двенислава Гай-Нижник […]
У зачинені двері – не стукаю, Злісних натяків – не розумію. Не вважаю розлуку – мукою, Я навчилася жити…Я вмію. Зустрічаючи погляд, впевнено,- Твердо тисну тобі руку. Відстороненими темами Розбавляю сердець стукіт… Нереально-складний задум мій (Усміхатися, говорити…) Перевиконано. Зрозумій: “Я без тебе УМІЮ жити!”
Напевно, не варто писати тобі листи. Читати уявні твої й поготів не варто. Складаю в шухляду, і знову рахую втрати. Усі — неважливі. Болиш у мені лиш ти. Голодним щуром невідомість шматує дні: За що покарав ти? Навіщо отак покинув? Картається серце: «Я винна… я винна… винна!..» А розум нечутно […]
Жизнь – театр, а мы в ней актёры. И у каждого роли свои. Мы играем и жизнь наша длится, И не сможем её повторить. Не вернем все что было,поверьте, Нет возврата назад, вопреки: Всех побед, поражений, ненастья, И тревог, и прощений…увы! Изменить можем всё лишь однажды, В нашей пьесе с […]
Добридень принцесо, дозвольте сказати, Сьогодні в палаці відбудеться бал. Ну, що ж, ви, маленька, не треба мовчати, Сам принц запросив Вас на цей карнавал. Не хочете на бал? Тоді зіграємо спектакль? Де головні актори - Ви і я. Спершу наповнимо ми келихи побляклі, Щоби не втратити прекрасний смак життя. Сценарій […]
Вулицею твого життя уже не вперше, Звучать одні й ті ж самі кроки… Скоро стане зовсім легше... Якщо засвоїш ти життєві ці уроки. Зроби яскравим ти своє життя, Не дивлячись на темні кольори... Хай серце твоє лиш радіє - це затям. І переступай через власні контури.. Меланхолію відкинь подалі.. І […]
Вечір. Темно. Вітер колише волосся. Переповнена маршрутка везе мене знову в метро. Вже вивітрився запах спирту - а ні - то здалося. Це життя - просто жарт. Причому давно. Подаруй мені, Боже, щастя пронизане вічністю, У вигляді дівчини з довгими чорними кудрями. У вигляді проспаних днів із повною безпечністю. Але […]
Такий тут час - людей глибоких, Якщо не чарівник - чекай згасання. Тут кожен хвалить лиш свої заскоки, А сенс шукає у татуюваннях. Тут заки́дають промінням світла, І втоплять всіх у хвилях позитиву, Щоб квітка смерті знову не розквітла. Ось, де чорт візьми, ініціатива. Її ти не посвариш, а похвалиш, […]