Моє літо немов посварилось із сонцем, І вранці я бачу перехожих в пальто. Тепер не поспиш із відкритим віконцем І каву тепер п'є зі мною - ніхто. Мені без тебе наввть кава не п'ється, А якщо навіть п'ється - то вона - це не те. Вона крізь серце діряве проллється […]
ностальгія
1314 posts
Найжахли́віше те, що так, як тоді – не виходить Найпечальніше те, що я вірю в щасливі закінчення Що мене з цього русла чіпкого ніяк не виводить Хоч у крайнощі падай, хоч в відчаї Нам залишився попіл – ні пробачень, ні писаних істин Засинаємо в різних пустелях, ніби забуті Я ненавиджу […]
Мені байдуже, з ким ти спиш Байдуже, кому ти цілуєш вуста Кому даєш ковдру вкрити голе тіло Хто курить біля вікна, яке виходить на площу твого міста Мені байдуже, кому ти перебираєш волосся Кого зранку боїшся розбудити Ти робиш каву без цукру, та всерівно Чиї руки торкаються твого тіла Мені […]
Моє місто – то моє життя! Це дитинство та юність На повнії груди! Перші сходи в доросле життя… Перші спроби піднятись на ноги. Моє місто – фортеця моя, Це мій захист! Мій спокій! Надія….. Сподівання на краще життя Моїм дітям та нашій країні. Моє місто – скарб серця мого! Загадкова […]
Покосили покоси, Зорали у полі. Сивий чуб , сиві коси, А ще праці доволі! Не зібрали врожаю. Роботу лишили. Полетіли до раю. У жнива відпочили. Ох татусику, татку, Худенький, змарнілий, У холодній могилі Рученята зложили. .. Зимували ми зиму. Діждалися літа. Пам’ятаємо днину, Коли Вами віджито. .. Так багато змінилось. […]
Білий лебідь кружля над водою Довго, довго … з рання до зорі. В тій воді він печаль свою, Свою тугу…. утопить прагнув раз й назавжди. А цей лебідь є сином той жінки, Котра сидить одна, край вікна, У старенькій, пошарпаній хаті, Що видніє десь там, край села…. В неї серце […]
*** Мій трамвайчик життя вирушає в далеку дорогу. Розпрощався з вокзалом лиш тільки один пасажир. А скільки зупинок? Скільки в житті цім зупинок? І якби не втратить єдиний свій орієнтир. Я минаю степи, минаю засмучені пущі, Зупиняюсь лиш там, де потреба в частинці душі. І рушаємо знов у майбутнє, […]
Забарилось літо, заблудилося… Десь за гай, за поле закотилося… Як знайти його заворожене? Десь стоїть воно, як стриножене. А душа тремтить, холод стелиться, В серці літепло чом не селиться? Затремтить-схлипне воно жалібно І квилить-квилить знову-заново…
Холодні роси, хмарне небо, Брехня, потік холодних гріз! Війна на Сході, наше пекло! Сльози дружин і матерів. Червоні хвилі ніби кров’ю, Залили тіло, землю, сон! А ми чекаємо з любов’ю , Зниклих очей безмежний дон….. Ті фото ніби скатертина, Гортаєм кожен день як рік. А в нього в серці, лиш […]
ЛИСТ Якби я могла… Написати тобі листа – Одного єдиного, Невловного і нестриманого… Скільки б я тобі всього розповіла! Спочатку, про те, Що ось за вікном стоїть знов весна. Помірна і квола, лінива й слабка, Але все ж до життя поверта. Відтоді це сьома весна… А потім, […]
Я, літо і папір Від нього пахло скловатою, потом і будівничим брудом. Такий жалкий, зморений, на старій і облупленій «Україні»… Замість обідньої перерви він припхався до мене. Я дивилася на нього і не розуміла, як з вчорашнього вечора, він міг так подурніти. Постоявши біля скрипучої хвіртки, помовчавши, він попросив […]
(Спогади дитинства) Присвячую моєму дорогому батькові Ще коли я була дитиною, прилетіла якось весною до нашого двору пара лелек. Одразу стало зрозуміло: вони хочуть поселитися саме у нас. Кожен з птахів мав свою думку, де і як закласти гніздо. Лелека хотів створити його у дворі, на дереві акації, але його […]
Люблю осінь, заціловану дощами, Залюблену й загублену в лісах, Розбещену, розхристану вітрами Знеможену від полюбовних чвар. Запалену хмільними кольорами, Сп’янілу від цілунків між трави, Змальовану майстерними мазками В картинах, віршах й просто на стерні… Розкидана копицями по полю, Розчесана туманами в ярах. Без сорому,без остраху,без болю Краде в природи свій […]
Любовь – это странная штука, В ней внезапными будут дожди, В ней нелепыми будут моменты Когда нам быть вдвоем суждены. У любви нет ни граней ребристых, Нет и даже волнистых минут, И нет даже сердечных признаний, По которым все люди живут. Мы не можем найти разобраться, Где начало, а где […]
А вдома знову шелестять дощі… Додолу падає гламурне листя… І знову не приходить сон вночі, І знов душа, немов на перехресті. Злетіти б високо, у синь небес, Та в позахмар’ї вільно політати, Щоб спалах юності в очах воскрес, Щоб кожну мить життя запам’ятати. Додолу падає жовтавий лист, Малює дивний вихиляс […]
На колінах мати плакала до Бога – Поверни ти сина, бо важка тривога. Поверни ти віру, бо змита сльозами. Як же важко жити в світі з ворогами. Руки постаріли, очі наче попіл. Як же я змарніла, сину синьоокий. Мені хоч хвилинку, щоб ти повернувся, Увійшов до хати вголос відгукнувся. Плаче […]
Дівчина полем гуляла – Вільна дівчина степна. Пісню веселу співала Про козаченька вона. Мріями землю покрила, Махом руки понесла. Як козаченька любила, Знає лиш серця струна. Ніби віки промайнули, А Україна все та! Знову дівчина чекає З сходу свого козака. Тільки лиш пісню не чути, Радості мало в словах. Струни […]
А вдома знову почались жнива! І мліють жайворонки в піднебессі. В жнивних потугах схлипує земля, І колос до самого долу гнеться! Серпневі ночі літеплом пропахли, Вмирають зорепади в небесах, А ранки захлинаються у росах Й жоржини в діамантових вінках! І стелиться від хати аж до неба Прозорий день, що грушами […]