Ich mag den Winter, weil ich den Schnee liebe. Ich mag den Frühling, weil ich Tulpen liebe. Ich mag den Sommer, weil ich das Meer liebe. Ich mag den Herbst, weil ich das Laub liebe. Ich mag Kaffee, weil er stark ist. Ich mag Schokolade, weil sie süß ist. […]
про життя
4693 posts
. . . . . . . . . . . .Я ДОДОМУ ЙДУ, МАТУСЮ… . . . . . . . . . . .- Мамо, я додому йду, матусю, – . .Дзвонить воїн із далекої війни, – . .- Добре, синку, я тебе діждуся, – . .Плаче матір… […]
. . . . . . . . . А СЕРДЕНЬКО БОЛИТЬ, БОЛИТЬ… . . . . . . . . . .Я йду – мандрую та й до свого сина, . .Вдивляюсь у ГОСПОДНЮ далину . .І виглядаю вкотре я родину, . .На зустріч сподіваюсь неземну. . .Усміхнене обличчя […]
Як справи в тебе?Як життя?Чи й справді в тебе там зима?Відпочиваєш …Укрившись від людей, подій,Мовчиш …І тільки сниться те, що бУло і чим живІ кого бачиш у тих снах?Чи відчуваєш …,З ким далі хочеш пити чай,Й, здебільшого, мовчати, про цікаве,Спостерігаючи буттяЯ лиш тихенько поки знову запитаю …Як справи, як ся […]
На серці радість – посміхнусь,До тебе ніжно притулюсь,А ти в обійми загорни,В солодкі мрії забери З тобою я згадаю зновТі почуття й гарячу кров,Що роблять погляд яскравішим,Бажання жити більш щирішим Те почуття, що вічність творить,З життям глибоким разом ходить,Душі натхнення надаєІ світлом сповнює усе 14.02.2019
Між берегами смерті та життяТече ріка любові в майбуттяІ поки на схід сонця поспішаєЇй гордо місяць хвилі освіщає Та щоб пізнати глибину рікиНа самий край, не бійся, підійдиІ з берега постійності життяСтрибай в бурхливу воду почуття Хай не лякає зміна краєвиду берегівТо зміна в кармі всіх твоїх буттівПрислухайся до шепоту […]
На плиті кричить каструлька: – Гвалт! Вода в мені вже булька! Вкиньте сіль або приправу І готуйте гарну страву. Чи тефтельки у підливі, Чи вареники ліниві, Чи сосиски, чи сардельки, Чи спагеті, чи пельменьки. Передайте куховару! Досить вже варити пару!
Один, два, три – Не рухайся, замри! Чотири, п’ять, шість – А ось незваний гість. Сім, вісім, дев’ять – Це той, що дурня клеїть. На кого десять вкаже – Той казку нам розкаже.
. . . . . . . . . . . МИ БОРЕМОСЬ ЗА МИР! . . . . . . . . . . . .Ми прагнемо здобути ПЕРЕМОГУ . .На рідній дорогій землі, . .Молитвами звертаємось до БОГА – . .Й дорослі люди, і малі. . .Ми боремось […]
Никогда не стоит, братцы, Пауков лесных бояться. Ни один такой паук Не привёл меня в испуг. Но от ужаса дрожу По лесу когда брожу И наткнусь на паутину — Страха моего причину.
Знайомтесь, знайомтесь, мене звати Кузя. Зі мною знайомтесь, мене звати Манза. З Гвінеї далекої, ми – кузіманзи. Цікавтеся нами, приходьте у гості. І ви нам цікаві бо ми – довгоносі. А хто довгоносий, допитливий, в русі. Сходіть в зоопарк, ми чекаємо, друзі.
. . . . . . .СИНУ МІЙ, ТЕБЕ Я ВІДЧУВАЮ, БАЧУ… . . . . . . . . .Тебе, синочку, виглядаю у вікно, . .Стою, чекаю я коло нової хати, . .Здавалося, що бачила не так давно, . .Кровинко, хлопчик мій, твоя я ненька – мати. . .Хоч […]
По ворогах стріляю – кажуть, що я золота. Я не хотіла до армії, просто хотілося так, Щоб у своїй країні жилося без біди. Світом керують лиш гроші. Отже, й вони золоті. Золото сиплеться й сиплеться – ворогу не шкода. Дивно, але очевидно: буде тривати війна. Очі засліплюють спалахи, вуха шматує […]
Вони ж існують, чоловічі сльози,Буває здавить, щоб ніхто не бачив,Немов солоні пробіжать потоки,Не знайдуть вихід… залишають шрами.Такі сюрпризи подає нам доля,Бодай і кремінь розпадеться в тузі,А душу ніби заманила злоба,Лежить скрутившись, як у вовчій шкурі.Відтак торкатися її не треба,У тиші хоче віднайти можливість,Згасити ярий буревій нашестя,Потрібна зібраність, скоріш як вибір.І […]
Вночі приходила вона,Стояла біля ліжка тихо,І не було у неї зла,Усе прощала, як не дивно. Тож ненароджена душа,Шукала нібито причину,Чому поглинула пітьма,У Божу благодатну днину? Та стільки певно не питай,Пусті обітниці без віри,Відлуння давнього гріха;Дитину цю…не захотіли.
Нав’язливі думки, Відчепіться, годі! Мов чорні ворони, Заклювали сонце. Зараз усім тяжко, Війна люто давить, А ви так зухвало, Хочете розчавить. Чекаю новини, Волає сирена, Ні жити, ні спати, Вона ж, як холера. Тільки я не здамся, Розжену, що чорно, Коли віра в щастя, Згине зло навколо.