Замружив вечір очі голубі, Кривавий місяць вирина за гаєм… Ми часто рідних розумієм лиш тоді, Коли, на жаль, вже тільки поминаєм!
про життя
4693 posts
« Шлях» Я падати у прірву каменем не хочу Лиш птахом я в злітати хочу ввись Кохати твою вроду ту дівочу Й кричати собі тільки лиш борись! Назад ні кроку, доки ще не пізно Допоки серце в грудях, ще горить Тебе так цілувати палко й ніжно І без […]
Я був запрошений не раз в банкетний зал, І що мене постійно дивувало — Багато там було кривих дзеркал, І бездоганним себе кожне з них вважало!
Зів’яли почуття, немов гвоздика… Їх втрата для душі чи не найважча!.. Ніколи не борись за чоловіка, Який не зрозумів, що ти – найкраща!
Хай здохне смерть! І вічний день настане! І вже ніколи сонце не зайдé! І лід, що на серцях людських, розтане! І Боже Царство в кожнім процвіте! І ти, мій краю, ти, моя лелеко, Зітхнеш нарешті білими грудьми! Хай здохне смерть і охолоне пекло, Наповнене ущерть розкаяння слізьми!
В людини зовнішність оманна, Загроза криється в тиші́… Чим більш здається бездоганна – Тим більше демонів в душі!
Стікає у годиннику пісок, На сході ранок починає тліти… Ми від життя були на волосок — На жаль, не всі це встигнуть зрозуміти!
В вікні вагону краєвиди промайнули, Які ти ще з дитинства пам’ятаєш… Не поспішай судить людей за їх минуле – Ти ще свого майбутнього не знаєш!
..Знову..Знову цей чудовий край.. ..знову подих завмирає..я в родині.. ..знов Черкащина збирає під крила.. ..в Думанці усіх нас з України.. ..Можуть гості завітати звідусіль.. ..і за тиждень стати друзями до віку.. ..і в душі осяде присмак ностальгії.. ..та ніяк з роками він не зникне.. ..ми продовжуємо жити і радіти.. ..всім […]
Осики прихилились до ріки, Сполокуючи там своє волосся… Навіщо нам робити помилки́, Якщо на них ми, власне, не вчимося? І недосяжне квітне в забутті, І ми не можем з Долею змиритись!.. Чи не найбільша помилка в житті – Постійний страх у чомусь помилитись!..
Смерть важливіша за людське життя! Важливо, як людина помирає — Хтось Богові приносить каяття, А хтось – в безодню відчаю впадає!
В омані ті, які шукають щастя В гроша́х, чужих краях, та не в собі! Чи вдасться осягнути, чи не вдасться, Та лишаться вони в своїй ганьбі. Облізе вся дешева позолота, І серце почорніє, мов рілля, Вкінці всіх насолод прийде гіркóта І у гніздо душі вповзе змія. І затрясе їх агонічна […]
Ніхто не знає наперед, Коли прийдé шизофренія — Чи ти політик, чи поет, Чи музика твоя стихія… Це страшно, коли відкриваєш В своїй душі подвійне дно — Людей, яких ти пам’ятаєш, Насправді просто не було!
Можливо, вам на досвіді відомо І ви вже стали мудрими, немовби: Гріхи, які ми робимо свідомо, — Саме вони породжують хвороби! Буває, Бог і від біди спасає Хворобою людину легкодумну, А іншому – і виходу немає Позбутися від напасті і суму, Як тільки захворіти і молитись, І очищати серце покаянням, […]
Якщо ви скажете, що з розуму зійшли, А інші стануть з вами сперечатись, Не вірте їм — вони такі, як ви, Але не хочуть в цьому зізнаватись!
Життя — це джерело на дні криниці, Життя — це батько й мати, два крила… І одиночна камера в’язниці, Де замість стін — великі дзеркала!
Які ми з тобою, земляче, щасливі, Що нині живем в незалежній країні! Країні, якій повернули оздоби, Країні-дівчи́ні в віночку Європи, Країні-пташині, що вирвалась з клітки Із станом гнучким чарівнóї лебідки!.. Та все це – брехня і бридотне верзіння! Нема і не буде нам благословіння Кадити зірково-смуглястому пану, Що тягне правицю […]
І я був юним і вродливим, Й мені всміхалась зірка рання!.. Та лиш відтоді став щасливим, Як полюбив свої страждання!