Тщеславні Бога забувають, Спустошує добро цей гріх! Тщеславні люди уявляють, Що всі в захопленні від них! Тщеславний мріє кожний будень, І, як папуга говіркий, Його якийсь похвалить дурень – І не такий вже він дурний! Шукає панства і гетьманства, Навшпиньки козликом танцює,.. В людині стільки марнославства, Наскільки розуму […]
про життя
4693 posts
Немає на землі людей безгрішних, Ніхто з нас не веде життя взірцеве! Не намагайтесь змінювати інших – Всі зміни треба починати з себе! І заповітну пісню лебедину Курличуть мені зграї білокрилі… Одна любов лиш змінює людину — Всі інші засоби, без сумніву, – безсилі!
Чарує сад осіння позолота, І вабить мрійний погляд за вікно… Обличчя жінки – це фантазії робота, Обличчя чоловіка – біографія його! Які граційні в затінку жоржини! Хтось пестив їх, хтось чуйно напоїв… Краса – це праця Бога і людини, Шкода того, хто це не зрозумів!
З повік троянд скотилися сльозини, Розплела довгі коси осінь рання… Нема більш одинокої людини, Ніж та, яка пережила своє кохання! У храмі одинока свічка мліє, І ніч стоїть, немов іконостас,.. Ніхто, крім Бога, нас не зрозуміє, І кожен зрозуміє це в свій час!
Якщо ти батюшкою звешся, Стань справжнім батьком для убогих! Не для багатих і знайомих, Перед якими розіпнешся, А для простого в храмі люду! Поглянь — столи Страшного Суду Застелені на видноколі, І Ангели святі поволі Згортають небо оксамитне! Ніщо нечисте і неплідне У Царство Божеє не вві́йде, А те дитя […]
Ты знаешь, как бегут минуты? Как стелиться в душе печаль? Мы меняем пустые маршруты, И лелеем в сердце февраль. Ты знаешь, как падают слезы, Разбиваясь в ночной тиши? Нам не отпустить все грезы, А любви говорим: «Не спеши!» Ты знаешь, как падает сердце? Как разбивается громко о боль? Мы запираем […]
Соборна тінь повзе з колін, І сонце над хрестом сіяє! Про що сьогодні лаврський дзвін Киянам чуйно так звіщає? Про що з вікна ці тихі співи? Чому Дніпро немов ридає? — Успіння Пресвятої Діви Печерська Лавра відзначає!
Я бачив тисячі закоханих людей, Їх почуття стирали протиріччя, Від їх краси не зводив би очей, Але не бачив я любов в обличчя! Яка ж вона, Любов, — дитя небес? Назустріч йшли байдужі перехожі, І на шляху з’явився мені Хрест І зрозумів я, що вони – тотожні!
Дитина — це художній твір батьків, Як необхідно це нам зрозуміти! Чимало сказано вагомих слів, Що найцінніший скарб — це наші діти! В солодких росах пелюстки лілей, І п’янко пахнуть вечори погожі… Себе виховуйте, батьки, а не дітей — Вони на вас все рівно будуть схожі!
Не зневіряйтесь, коли друзі вас обмовлять, І винними вас зроблять без вини! Наші думки нещасними нас роблять – І роблять нас щасливими вони! Нехай стають ваші думки зірками, І надихають на достойний крок, Течуть ласкавими і ніжними струмками,.. Все, що ми є – це наслідки думок!
Ключі до серця – співстраждання, Коли рида чиясь душа!.. І ось тобі від споглядання, Неначе власна біль, чужа! Ця біль сильніша за страждання, Хоч і не завжди ллється кров, Але це Бога пізнавання, Це – Таїнство і це – Любов!
Не плач, моя нене, краплиною з неба. В долоні твої я дощем упаду. У сни ще не раз я прилину до тебе Й у Бога здоров’я тобі попрошу. Ти злих ворогів не суди, моя нене, Не винні, що серця не мають вони. Тобі ще матусю, життя своє треба Для […]
Спасибо! Веришь! За года! За то, что ты умела слушать За те… Обычные слова… Что наполняли светом душу Нам помнишь, было нелегко! Да только ты могла услышать Усталость сердца, моего… И как закат, шагал по крышах Ты видишь, эти дни прошли! Мы ценим их, сейчас иначе Спасибо! Знаешь! За мечты! […]
Виконувать Закон Господь не вимагає І не залякує, не ставить нам умов — Господь як Батько люблячий благає Лиш відповісти нам любов‘ю на любов!
Стоїть, як мур, Владика Агафангел, Відкриті навстіж Царськії Врата – Великий вхід!.. І білолиций Ангел Йому у очі ніжно загляда!
Душа тремтінням срібної струни Жагуче починала голосити, І бачив я себе зі сторони, І неможливо словом пояснити!.. Над Вівтарем засяяв ореол, Від крил архангелів довкіл все стало біло, Я Чашу з Хлібом переносив на Престол, А в дійсності – на Гріб Христове Тіло!
Міражами життя оповите мов осінь серпанками, Мов місяць зорями у травневу ніч, Ти завжди втікала холодними ранками, Бо насправді не в наших словах була річ. Життя за тенетами власних ілюзій, Надуманих правил без справжніх причин, Ти завжди любила, щоб без прилюдій І без надії у вирі подій. А потім верталась […]
Давай почнемо я із Заходу ти з Сходу, давай уявимо – зустрілись перший раз. Забудемо все, піднімемось зі споду, а почуття нехай танцюють падеграс. Навіщо фрази нам потрібні, любий? Вже наші очі вимовили все. Давай життя вдихнемо повні груди, нехай воно в коханні нас несе.