*Душа” Що у людині є душа? Чи серця ритм неспинний? Чи очі сині ті, без дна? І погляд той нестримний Коли погано, вона спить Або, тихенько плаче… Як ранять її, то болить І зраду не пробачить Буває чистою душа Неначе квиток в небо А часом, хмура […]
про життя
Ікони пахнуть ароматом орхідей, Священик молиться, у квітнику неначе, і відвертається спиною до людей, Щоби ніхто не бачив, як він плаче, Коли підносить Вічного Христа, Прихованого над Святим Престолом! І щось шепочуть у мольбі уста, І ладан куриться димчастим ореолом!..
Чарує ночі небосхил, Зірок яскравих неймовірність… Любов багато має крил, Але закон єдиний – Вірність!
Повзе хмарина кам’яна на стріху, Щемливий погляд твій у далечі згубився… Не падай в відчай дияволу на втіху – Нема гріха, який би не простився!
Ішов по вулиці закоханий жебрак, В колінцях його брюк були дірки, Пом`ятим був його старий піджак – Але в душі у нього сяяли зірки!..
Стікають по вікні важкі краплини, Під дахом в мідний жолоб вітер трубить… Найбільша жертва іноді в людини – Це відпустить того, кого він любить!
Багато в світі різних вподобань, Багато скупості, пустого марнотратства… На задоволення жіночих побажань Не вистачить ніякого багатства, Хоча б воно і ріками текло, Хай світу їм належить половина! Віки спливають, але все одно Потреба серця жінки невгасима!
Вночі заплаче серце тихо, Лампадка у кутку замліє… Частіше губить нас не лихо – Нас гублять втрачені надії!
Йому би зайвим був оркестр, Бо не світський у нього дух! Хоч і Владика наш Сильвестр Музичний має гарний слух! Та його скромність прикрашає, Цвіте в душі його собор, І “Ісполаете” співає Йому академічний хор!
На берег тиха хвиля набігає, Чарівний спів доноситься здаля… Хто твої мрії серцем не сприймає – Людина, очевидно, – не твоя!
Керує справами Антоній, А справа Церкви – нелегка! У Предстоятеля сьогодні Антоній — правая рука. Бориспіль і тутешні села Його молитвами стоять, І з його вуст першоджерела Апологетів струменять. Що він – Митрополит від Бога — Це нині видно, мабуть, всім: Повна скорбот його дорога І хрест Спасителя на нім! […]
В гробах ридають Преподібні, І трісло небо, наче скло, Тому, що йде війна на Півдні – Добився сатана свого! Тому, що совість вже розп’ята, І спалені назад мости, Тому, що брат стріляє в брата, А на обох святі хрести! В очах здебіше чорні фарби, В верхах панує тільки зло, Та […]
«Домівка» На обличчі кров і морок Жде солдат знов світанок новий Він зустрів вже тих весен зі сорок Та сьогодні він знову живий Дома ждуть його ті оченята Ті милесенькі донька та син Що чекають жадано так тата У обійми в раз кинуться з ним […]
Вже сонце обціловує ранковий ліс, Роса з дерев у річку починає капать… Ніхто не заслуговує жіночих сліз, А ті, хто заслуговують, – Не змусять жінку плакать!
У садах сполоканих квіти посміхаються… На вустах закоханих душі зустрічаються! Незбагненна розумом таємниця діється, Оглядаюсь з подивом – аж очам не віриться! Хто вони? З яких світів? Тіні похилилися, Світ в зіницях затремтів, Постаті згубилися…
Хоч на хвилинку постати дитиною? Все, йду у куток. * * * Загинув…Ні ,не сирота – Україна йому за матір! * * * Посміхнулася Джоконда.І не на день- на вічні часи. * * * Прийшла Молодість до Старості у гості. Чекають Юність… * * * Я бачив місяць з дідової […]
Слова любові – золоті росинки, Спалахують у пам`яті з-під вій… І серце у закоханої жінки – Мов чаша, переповнена надій! Щоб зруйнувати мрій палац осяйний І погасити зорі бірюзові, Потрібен не один удар кинжальний, Бо жінка любить до останніх крапель крові!
Гарячий диск пірнув за видноколо, Земля в полоні зоряних прикрас… Чарівні, гарні очі лиш у того, Хто з ніжністю подивиться на вас! Але не сійте свою ніжність так нестримно, А накопичуйте в серцях, мов благодать, Щоб в той єдиний час, коли потрібно, Єдиній в світі всю її віддать!