«Я його бачив, перш ніж зустрівся з тобою. Він походжав по Піпл-лейн і дивився своїми риб’ячими очима на риб’ячі тельбухи…» […]
прозріня
1909 posts
Похмура осінь… дощ холодний,Опале листя безпорадно,Лежало мокре й без турботи,Топтали люди наостанок. Отак вдивляєшся у морок,Душі обвитої серпанком,Неначе блискавка із громом,Та досить! Світлого я автор! Не здамся, сонце зачекаю,Хоч краплі стукають у вікна,Тож вип’ю кави, щоб відразу,Додати настрою й терпіння. Цей дивний запах шоколаду,Акорди вирвалися птахом,Життя виводить серенаду,Його відчула до […]
Приснилась велика дерев’яна хата. Простора і світла. Але всі меблі в домі були розбиті. Я стояв серед цього дерев’яного хаосу і усвідомлював, все це розтрощив і перетворив полички, ліжка, шафи і комоди в невпорядковану купу дощок саме я. Я вийшов на подвір’я, що було встелене темною базальтовою відполірованою бруківкою, де […]
Закружляв вітерець підхопивши хвилю,Враз розбурхав емоції, якось дивно,Напоролась вона на скелясту глибу,Почуттям додала хвилювання вихор. Невгомонна скидалась… прозріло море,Відчайдушно навчались, щоб мати розсуд,Тож нутро показало, навіщо гонор?Зупинилося дійство, не буде шторму. І вітрець мимохіть, затихає мудро,Відтепер, як тихенько… аж шепіт чути,Зародились акорди, невже співзвучно?Чарівливо звучали віднині струни.
Так я пам’ятав: Падолист-спудей Мандрує в кам’яну Сорбонну Битою стежкою чорних вагантів: Замість богемської лютні У нього в хатині-келії Платанова дошка (Приємно до неї тулитися – Вона тепла як вересень). Так я мислив: Шугають над тополею сну Сойки гіпсових піснеспівів – Хоралів жасминових квітів: Я теж монах – кармеліт босоногий, […]
Наснилося мені на диво,Нарцисів незвичайне поле,Все ж з острахом дивлюся живо,Душа там, поступово тоне. Кричу їй, повернися…звісно,Поглинула краса уміло,Ой як же тут задушно й тісно,І ніби сміх лунав із вітром. Здалося затягнуло в пастку,Та чую вдалині крик чайки,Там річка протікає… знаю,І радісні мої світанки. А може це лишень легенди,Поглянути, нарцис […]
Хмарки зібралися надовго,Тож небо вкрилося пітьмою,Холодні краплі монотонно,Стікали з листячка сльозою. Осінній дощик незабутній,Отак дивлюся у задумі,Життя гортаю без ілюзій,І бачу стільки подарунків. О Боже, мабуть, це прозріння,Нарешті душу я відчула,Себе спасаю від невір’я,Навіщо зрештою ці пута. А листя гарне, золотаве,Любуюсь дивною красою,Хоча і падає, все ж сяє,Коли подивишся з […]
Бурхливо шуміло місто,Потоком гуділи машини,І люди неслися стрімко,Яскраві мелькали вітрини. Він часто сидів на лавці,Завжди у вечірні години,Його одинока старість,Сповільнила внутрішні ритми. Хоч сумно у сірих стінах,Тихесенько плентав додому,А душу все тиснув відчай,І звісно… здавався потроху. Ох молодість, вічний клопіт,Будуємо, щоби зламати,Пихаті ми часто й горді,Діждалися явно розплати. Тож якось […]
Лечу, мов у небі пір’їнка,Довіривши Всесвіту долю,Хотілося іншого дійства,Здалося все дивною грою. Тож сильна, незламна як скеля,І кремінь душа…ох неправда,Хай буде вже інколи гречка,Скажу в суперечці, та здамся. Проста і звичайна я жінка,Сказати всіляка буваю,То пурхаю начебто бджілка,То в тиші знаходжу відраду. Нікому нічого не винна,Бо сутність вона є типова,Любити […]
Гойдає лагідно цей потяг,Хмарки втікають і дерева,Міста та станції… лиш спогад,Мене заводить у тенета. В безмежнім просторі витали,Думок потоки невгомонні,Прожиті клопоти з шухляди,Сприяли роздумам в дорозі. Чомусь згадалося поволі…Моменти давні, мов у фільмі,Невдачі, помилки й на фоні,Зібрались радісні події. Я знаю, поряд найцінніше,Не треба га́нити на долю,І щастя сиплеться все […]
Дід Василь перебирав важкі стиглі качани кукурудзи, які перед тим щойно позривав на полі, здирав з них зелену листяну шкіру, обтинав жовті бороди і сортував на три великих полив’яних миски: – То для онучків, то на продаж, а то для хрума. Кукурудзу нині в селі мало хто вирощував – не […]
У кожному дереві – Мертвому чи квітучому, Старому чи щойно зміцнілому, Ховається (до часу) ідол – Іноді гнівний і невблаганний, Іноді життєдайний і життєлюбний (Як теплий весняний дощик). У кожній камінній брилі – Замшілій чи то блискучій, Омитій зливою чи то порохнявій Зачаївся спокійний Будда – Лише звільніть його, І […]