Сплю… Сон какой-то странный, сумбурный. Снится все и сразу как-то. Как? Не знаю. Тут мелькает мысль прям во сне: ” Скорее б этот сон закончился”. Значит уже просыпаюсь. Слышу будильник на мобильнике вибрирует. Выключаю. Знаю, сколько сейчас на часах. Я ж сама будильник выставляла. Но каждый раз смотрю на время. […]
родина
8 posts
Вони були одружені вже майже десять років. І було за ці роки майже все : і невеликі непорозуміння, і серйозні скандали, і проблеми з коштами, і хвороби, і алкоголізм, і океан пролитих сліз. Але потім все проходило. Говорили, договорювалися, ставали на місце один одного, боролися разом за збереження сім’ї, не […]
Тетяна була в цей вечір вдома одна. Вона проводила вечори на самоті дуже рідко, але цього разу чоловік з дітьми поїхали до бабусі. Виглянула у вікно: темно і сиро. Спати не хотілося, сіла писати статтю. Фрази не складалися в рядки, чомусь замість інформації для статті пам`ять підкидала фрагменти з давніх […]
Радію зараз наяву, Всім спогадам цікавим. Та головному відкриттю Дитинство було в нас яскравим. Радіє серце за батьків. Вони зростили з нас малюків. Достойний спадок. Ми знаєм саме головне – Вони найкращі та надійні. Їх серце сповнено любові Та душі самі вірні. Нам хочеться без меж радіти За своїх батьків, […]
Дідусь, бабуся — мої спартанці. Залізне ліжко і сало в банці, “доріжка”, віник, казкова грубка, “дворянчик” Тобик і кицька-любка. В садку під тином — тіниста вишня. Вона читала думки колишні про повоєнні голодні роки, тому й родила завжди нівроку. Весняні кози, курчата літні. Забитий погріб, квітник привітний. Старенькі фото, як […]
Вересневий ранок лагідно святковий, Літечко пробігло, час іти до школи. Онучці це звично, так було не раз, Іде вона сьогодні вже у восьмий клас. Провести виходжу внучку до воріт І благословляю вчитись так як слід. Раптом – що за диво, що це там за спів? Ластівки щебечуть з висоти дротів! […]
Коли ти навчилась без мами робити чимало кроків, коли ти й сама стала світом для діток (і раз, і двічі), а в паспорті тому — страшне, як багато записано років, ти дивишся зранку в люстерко, а з нього матуся кличе. . І крутишся як вужиха: робота, прання, прибирання, борщі, сорочки, […]
пощо тобі, Боже, оці посивілі плачі, завіщо ростуть за плечима мільйонні Голготи?.. у дивній майстерні виліплюють світ брехачі, бредуть поторочі шаленого вітру супроти. а небо таке, ніби випране, чисте гай-гай… і зорі пахтять на весь світ, як достиглі суниці ідеш навмання, а здається, ще крок і вже рай, вже й […]