«Соловейко співаєПід дощем над прірвою…» (Мідзухара Сюосі) У дерев’яних снахСтарого рибалки на ймення МартинЛегкі дерев’яні містаПлавають на поверхні озера,Над очеретом літають дерев’яні чайки,У дерев’яних скрипучих храмахМонахи з очима синімиП’ють черлене вино єретиківЗ букових чаш всепрощення.Зачесуючи сиву бородуВін вважав себе королем алазонів,Називав себе ЕпісторофомІ плив човном-вітрильникомЗ назвою сумною «Марнота»Рікою незнаного смутку […]
смуток
11 posts
Іноді… Слова: “Все буде добре”, Звучать якось розпачливо болюче. Як тихе та немислиме випробування, Яке, здається, просто неминуче… І ти в слова: “Все буде добре”, Вкладаєш відчай свій, даруючи надію. А серце розривається на дрібки, Й я розумію, що сьогодні лицедію… Іноді… Слова: “Все буде добре…
Мої думки були придумані не мною, Мої слова розсипалися в порох. Я залишилася лелекою німою, Самотнім стовбуром, а навкруги лиш морок. Моїм бажанням не судилося злетіти, Моє життя не бачить більше світла. Я можу тільки під дощем тремтіти, Хоч і колись трояндой квітла. Минуле все ж залишимо в […]
Не мной была придумана война Но я в ней приняла участие. И не моя была тогда вина Но мне пришлось лишиться счастья. И не моими были те слова Что душу рвали на кусочки. И так болела голова… Но не смогла поставить точку. Ну вот. Сейчас казалось – да […]
Світила свічка на столі, Тремтіло полум’я гаряче. И плакав віск в її золі, Стікав повільно вниз неначе… Неначе то текла сльоза, В блідому сяйві, так невинно… І ніби літняя гроза Спалахувала в небі неупинно. Так миготів, тремтів той вогник, Що темряву наскрізь проймав Неначе серця мого дзвоник. І […]
Тут біль, в душі, є смуток. В очах горить вогонь, Але чомусь він мутне. Тускніє… й лише димок. Летить, згаса, він вгору. І в небесах – про допомогу… Він ніби просить серед хмар. Бо вже немає сили, Терпіння більше – й сліз. Тремтить рука надії, Ледь віра мерехтить. Любов […]
Давай не будем мовчати, Тримати волі потік. Давай щоразу сміятись Як виклик на внутрішній біль. ⠀ Давай щосили кричати, Як захочем закритись в собі. І сльози не будем ховати Від світу, що б’є звідусіль. ⠀ Як скрутить жалість до себе Й захочеш зі світу втікти, Очима зустрінься із небом Та […]
Я заберу усі твої кошмари І ніч твою перетворю у день. Найбільший страх твій, Найперша для мене мішень. І тільки вороги твої, Будуть лити сльози. Шипи на їх нагострять, Усі мої рози. Постараюсь навіть час здолати, Щоб ти вічно поруч була. Бо стати кращим, Мені допомогла.
Загорнутися в ковдру депресії, Заховатись від світу у мріях, Не піддатись лавині агресії, Відшукати веселку на віях. Знову вірити, знову шукати Перспективи, посади, зарплати. Зайвих рішень і слів уникати, Може час щось в собі поміняти? Я не знаю у чому я винна, Що зробила не так у житті, […]
Немає у журавки журавля Важка недоля крила обпалила. Для неї не настане більш весна І вже не вабить небо синє-синє. Кружляє сіра птаха над селом І вже не бути більш її у парі, Бо обірвавсь політ у журавля, Вже не полинуть разом попід хмари. А край села живе стара вдова […]
Шестнадцать долгих, серых лет Я слезы лил на белый лист бумаги. И написать обычное “привет” Не мог. Не проявил отваги. Сейчас все помню, как вчера. Кровати твердые и стены, что не лечат. Подъем по времени, однообразный завтрак по утрам И бесконечно тянущийся вечер. Даже была любимая игрушка— Пластмассовый солдатик без […]