Прийшло – коли і не чекали. Кляло, тоді, усе єство І всі навколишні й не знали, Що в душі – не божество. Знайшло, схопило, не пускало Безумства торжество… Мело, як снігом підступало, Вогнем кидало у чоло… Несло вино і все просило Вівтар і танцю ритуал… Та це безглуздя – відьми […]
відьма
8 posts
Тамара стояла біля дзеркала і похмуро дивилася на своє зображення. На серці було важко і лячно, але на її думку вибору вже не залишилось. На дворі посигналили. Підїхав кум. Зітхнувши, Тамара, взяла торбу з гостинцем для ворожки і рушила до того, від чого тікала не один рік. Останнім часом їй […]
“І виросла на могилі осика заклята. Отам відьма похована. Хрестіться, дівчата”Т. Г. Шевченко “Відьма” Моя прапрабабуся Якилина була знахаркою. Знала вона трави, лікувала багатьох, часто її на допомогу кликали й монахи Києво-Печерської лаври. Дідусь розповідав що в селі її назилвали” Белая Колдунья”.. Та вона не єдина була в нашому роду.. […]
У ніч Вальпургієву небо потемніло, Здригнулося від грому і дощу. Немов злякалося диявольської сили, Що тішилась у горах досхочу. Чечітку лихо чортенята вибивали Аж сипалися іскри з-під копит. В гнилому озері русалки танцювали, Сяйнув очима чорний ворожбит. На мітлах пронеслися відьми, наче птиці, Оголюючи тіло на льоту. Ловили і жбурляли […]
До вашої милості, більше немає до кого, Писати історію, вітром по небі, древню. Сонячний промінь надпивши пахкого меду, Вибухнув цвітом липкого, задушного червня. Ще в маках червоних гойдалося поле в узорах, Немов на бретельках її легковажного плаття. Здималися перса вдихнувши повітря прозоре. І сходився плай обвиваючи дивні гори, В долині, […]
Наче сповідь, моя інквізиція, І вогонь запалав по венам, Як чумою, у кращих традиціях, Свою тишу вкладаю у термін. Я не та, кого варто боятися, Сила світла в відьомських чарах, Стовп із хмизом, дозвольте зізнатися, Тільки димом розтане у хмарах. І мій кат знову кине сірник, Нагостри́ть гільотину і лезо, […]
“Ворожки не залишай в живих” Ісход, 22:18 Де голі дерева і дупла розкривши роти Ячать, а опівночі хорами плакальниць схлипують, Де вени землі наполегливо риють кроти, – Самотня хатина стоїть під оспалими липами. Там духи пильнують того, хто обрав манівці. Між ними і нами спадають незримі паркани. Утоплені манять до […]
Дозволь собі хоч трішечки мене! Зійди з доріжки, замкненої колом, У лісі справ, що виріс частоколом, Тому що верхи й вічність промине! Віддай наказ – і стишаться хорти, Спини коня, послаб йому попругу, Іди один в невидиму їм смугу – У світ, куди в сю ніч усім кортить! […]