всесвіт
Якось у п’ятницю я розкрив Коран і прочитав суру «Люди». Прочитав і мені написалось ось таке: Люди – це вусики таргана Всесвіту, Що біжить порожнечею і шукає мету Свого буття-існування. Серед пітьми, Серед нескінченного невідання. Люди – це фіолетові незабудьки На клумбі кам’яних астероїдів* Нашої дірявої свити-свідомості – Марнотрати тутешніх […]
Кібела кидає важкі зерна В зораний ґрунт Аркадії Орачами-кіклопами – Велетами залізного плугу, Що зазирають за пагорби Оком своїм вогненним І думають, що то не зерна, а зорі, Що то не Аркадія, а безодня У якій все розчиняється І все народжується. Навіщо вони ріжуть плугом Камінну землю кентаврів? Хіба не […]
Прими это за константу – твоё при тебе. И всё тут. Десятки чужих фальстартов не будут твоей заботой. Не станут твоей печалью ненужные миру коды. Ничьи в рукавах карты не стоят твоей свободы. Твоё при тебе небо – твой космос, твои созвездия. И где б ты под ними не был, […]
Руйнуючи всесвіт, курити останню, дим-у віконні рами. Тіло ламає,на дворі 30, мозок мало що тямить. Інколи хочеться не прокидатись або ж навпаки-не спати. Нерви,натягнуті наче струни, передаються у спадок. Не покидаючи свою кімнату, вростаю коріннями в землю. Колись казав ти,що жити хочеться більше,коли все зелено. Не вийти в вікно лиш […]
Снова чернеют Неба глазницы. Три часа ночи – Снова не спится. Звезды мерцают – Хитрые бестии, Инопланетные Шлют мне известия. Ни разобрать, Ни связать воедино. Мозг разрывается, Мозг словно тина. Всасывать надо Ему информацию Только впадает он Тут же в прострацию. Дайте же солнца! Дайте же света! Или снотворную […]